Вівторок, 27 серпня 1878

Я ніколи не пробачу своїй родині цих трьох років страждань — у тому віці, коли всі дівчата в такому становищі, як наше, розважаються й виїжджають у світ. Скільки бур, гіркоти, люті здіймають ці три вкрадені роки!!
Тепер у мене нігті, як у порядної панночки, отже, в мене буде гарненька маленька рука без жодної вади.
— Знаєте, хто буде в нас завтра на обіді? — спитала панна Ельсніц, заходячи до майстерні.
— Хто?
— Вгадайте.
За добрих старих часів так мені оголошували про мого старшого брата... на мить у мене майнула ніби якась думка... давня.
Завтра в нас обідає Дурасов.
Маю гарного листа від Абази й Голла. Телеграма від Кубе.
Ось що я пишу своєму відтепер єдиному братові.
Переписаний листLettre de Marie à son frère Paul, 27 août 1878
Дорогий брате, Я чула, що ви маєте намір узяти законний шлюб із якоюсь панночкою Патченко. Особисто я її не знаю, але запевняю вас, що це нічого надто вишуканого. Прізвище мені не підходить, і такий союз мені аж ніяк не лестить. Я навіть буду вам вдячна, і цілком серйозно, якщо ви позбавите мене такої рідні. Не бачу, що може штовхати вас на такий відчайдушний крок у вашому віці. Я розуміла плани щодо Надін (Ерістової): мати панночки була подругою бабусі й усіх нас, хоча батько був дурнем, і до того ж дівчина чарівна, хоч і потрапила в негідні руки. Цей шлюб, хоч і безглуздий з огляду на ваш вік, видавався можливим, але про цю іншу квітку Полтави, прошу вас, і не думайте. Не давайте запаморочити собі голову громадянам цієї великої столиці лицарів, які напоять вас (вашим коштом) у міському саду й вбʼють вам у голову більш ніж безглузду ідею пожертвувати собою у вісімнадцять років. За це вони отримають двадцять пʼять чи пʼятдесят рублів на чай від родини вашої майже-нареченої. Я писала вам не так давно, і мене характерно дивує, що мій лист загубився. Будьте такі надзвичайно ласкаві, просвітіть мене щодо ваших шлюбних намірів; сподіваюся мати втіху дізнатися, що це несерйозно. Я, на жаль, не можу уявити для вас іншої карʼєри, ніж карʼєра джентльмена-фермера, з огляду на вашу цілковито неповну освіту, але я серйозно, офіційно й формально заперечую проти цієї божевільної ідеї пірнути сторч головою в цю буржуазію. Я не шукатиму вам ерцгерцогині — вона вас не захоче, — але я хочу мати за невістку особу з вишуканої родини, милу й добре виховану. Жінку, яка робила б нам честь і яку я могла б показувати без ніяковості. Я маю право бути вибагливою, бо сама ставлю себе надзвичайно високо й даю вам приклад гідної гордості — без перебільшення і цілком необхідної в цьому світі. Пишіть мені швидше і... Без дурниць! Марі
У «Ле Пеї» є стаття Поля де Кассаньяка.
Ви ж знаєте, пан де Бісмарк починав у маленькій газеті. До катастрофи я мала звичку запихати «Ле Пеї» в корсаж або за пояс, бо вже сам дотик до газети Поля де Кассаньяка тішив мене. Можу тепер розповідати ці дурниці — тим більше що вони... тривали б і досі, якби я себе не стримувала.
Я сказала мамі, щоб попросила Анічкових про листа для Паризького посольства. Вони провели у нас вісім днів перед відʼїздом до Росії, поки я була в Зодені, — і якщо вже вони такі віддані друзі, то могли б хоч трохи стати в пригоді.
Мій заповіт