Вівторок, 13 серпня 1878

Вже два дні співаю «Пташка відлітає», бо співають навіть судомийки. Кажуть, що одружуються.
Дурасов — дурень, він поступово розповідає мені, що вони говорять із принцами, до яких я систематично обертаюся спиною, і ті тепер парадують переді мною, як я парадувала перед ними. Роблю вигляд, що уникаю їх, коли вони стають на моєму шляху; за столом я вже стала цілком пристойною і тихенько насміхалася з людей, які приїздять до Зодена бундючитися та ще й обурюються, коли там прогулюються без капелюхів і вдаються до різних витівок... де ж їм іще це робити?
Я ж твердо обіцяла собі розіграти ту комедію, яку тітонька розіграла з Мультедо. Принци були чудовою нагодою... Я про це не подумала — шкода! Тепер я їх уникаю, але трохи запізно.
Вони намалювали на мене карикатуру — зі старим принцом, маленьким Ніком і курками.
Тіленіус розпитує мене про Ґансів і запевняє, що я цілком можу отримати букет чорних троянд, обкладений гусячим пірʼям.
Мені, щиро кажучи, не хочеться їхати... Сьогодні по обіді я ніби сердилася на себе... надто вже шкодувала за Зоденом і хотіла б проковтнути зиму, щоб наступного літа повернутися до свого Зодена. Від цього безперестанного жартування я боюся, щоб мені не спала на думку якась дурна ідея... та й узагалі мені конче треба бути спокійнішою... Я поводжуся як божевільна; не всі сприймають це по-доброму, і мене потім гризуть пекучі докори сумління, коли я чую, що про мене щось кажуть.
Чи знаєте ви, що сьогодні близько третьої пополудні я понад двадцять хвилин віддавала перевагу Шварцові перед Кассаньяком... кажу ж вам, що мій мозок ушкоджений, а розум мій хворіє на найзатятіший катар.
Знаєте, чому я залишаюся?! Бо не хочу, щоб Абаза попросила Дурасова представити їй Ґансів; ми виїдемо того самого дня, що й цей чарівний, такий дотепний чоловік. Ця огидна жінка тримає його під каблуком і врешті-решт оженить зі своєю донькою, щойно тій виповниться шістнадцять, — мені байдуже, але я не хочу, щоб Дурасов представив їй моїх любих Ґансів.
Ось, здається, відповідь на мою карикатуру, надіслану поштою, хоча, як на мене, це не в Шварцовому дусі. Схоже, що це від жінки, і до того ж від англійки. Може, це та англійка, що гуляє з Ґансами і яку було зображено на карикатурі... здається, кокотка. Але звідки їй знати, що я співаю? Я переглянула почерки в списку курортних гостей і не бачу нічого схожого... Якщо це Шварц, то дивуюся тільки, чому він так довго збирався написати мені дурниці... а втім, ні: сигнал подала моя карикатура.
Вечір минає, як завжди: ми сидимо довкола столу на терасі й кажемо одне одному шалені речі.
Пивовар, божевільний, журналіст, полковниця, барон — виїхали. Лишилися тільки проїжджі, яких рідко бачиш, і ми. Ми, Кубе й Дурасов. Пані Абаза й принц, але ці двоє живуть не в курзалі. Принц, щоправда, там обідає... він злітає на терасу близько першої й відлітає близько третьої, щоб повернутися ввечері.
Я — голубка! А голубки ніколи не мають нічого спільного з гусьми.
Я співаю «Пташка відлітає», а цю небесну музику оскверняють жартом... гаразд, я не знаю пісень про гусей, але коли сьогодні ввечері Ґанси проходили повз нас, я заходилася наспівувати цю вишукану мелодію:
Як качки гуртом ідуть, То їм так любо, а вас це не обходить! Наше товариство їм байдуже. Тож лишімо їм свободу...
Розалі знову приходила розповідати мені всякі безумства... я не хочу нічому вірити, хоч мені дуже хочеться.
У Шварца блакитні очі, і сьогодні ввечері вони здалися мені не такими гарними...
Англійка побачила, що я малюю її портрет на балконі... сьогодні ввечері вона прогулювалася марно... мої Ґанси залишили її саму й гуляли між собою. Я бачила їх на пошті, а вони туди ніколи не ходять... це Шварц написав листа...
Кажу вам, останніми днями ми розважаємося до нестями, і це страшенно пікантно — не бути знайомими...
Так, але...
Вони зробили ще одну карикатуру на мене. Клює... нарешті, слава Богу, подумайте лишень — чотири тижні, ні, три тижні з них глузують на всіх парах.
Вони говорять про мене Дурасову... а він дурень; що ж до них, то вагатися їм дозволено, хоча... Ну та годі!

Примітки

В оригіналі французькою: «comme il faut». ↩
В оригіналі німецькою: «Kur- list». ↩