❦
Понеділок, 2 вересня 1878
Lundi, 2 septembre 1878
Я відновила свою роботу, так нещасливо перервану в четвер. Я заціпеніла. Ми отримали кілька листів і візиток із висловленнями співчуття. Від пані Баланьї та її чоловіка. Від пана і пані де Тюніс. Від пана де Перʼєр тощо. Розіслали всім: до Росії, до Ніцци, до Німеччини, до Парижа, до Італії.
J’ai repris mon travail si malheureusement interrompu jeudi. Je suis hébétée. Nous avons reçu plusieurs lettres et cartes de visites de condoléances. De Mme Balagny et son mari. M. et Mme de Tunis. M. des Perrières etc. On en a envoyé à tout le monde, en Russie, à Nice, en Allemagne, à Paris, en Italie.
Пан Микола більше не показується і дується на нас, кажучи слугам, що ми його обікрали. Справді, немає сенсу бути чесним: якби людина не відчувала цієї потреби для самої себе, то, певна річ, не була б чесною задля інших. Ці ідіоти, ці боягузи, здається, не знають, що спадкові маєтки невідчужувані за заповітом, і що дідусь мав мало власного, що сам придбав і чим розпорядився на користь мами — яка завжди була його улюбленою, обожнюваною донькою. Він залишає близько пʼяти тисяч десятин1 [російська земельна міра], а мамі міг дати лише двісті; а найкраще те, що цей заповіт він склав три роки тому в Ніцці, за нашої відсутності, і свідками були пани Паттон, Оржеско, Біховець, Анічков і Валіцький. Ці двісті з чимось десятин — і ще, здається, пʼятдесят десятин лісу, що він залишає мамі, — мають цінність лише тому, що ця невелика ділянка прилягає й по суті входить до невеличкого маєтку, купленого мамою приблизно десять років тому. Ось усі «пограбування». Негідники!
M. Nicolas ne se montre plus et nous boude disant aux domestiques que nous l’avons dépouillé. Vraiment ce n’est pas la peine d’être honnête et si l’on n’en sentait pas le besoin pour soi-même, on ne le serait certes pas pour les autres. Ces idiots, ces lâches semblent ignorer que les biens héréditaires sont inaliénables par testament, et que grand-papa ne possédait que peu de chose qu’il a acquis lui-même et dont il a disposé en faveur de maman qui a toujours été sa fille chérie et adorée. Il laisse près de cinq mille dessiatines, [mesure agraire russe] et il n’a pu en donner que deux cents à maman; ce qui est beau, c’est qu’il a fait ce testament il y a trois ans à Nice, en l’absence de nous toutes et avec MM. Patton, Orgesko, Bihovetz, Anitchkoff et Walitsky pour témoins. Il y a ces deux cents dessiatines et quelques dizaines, cinquante dessiatines je crois de forêt qu’il laisse à maman et qui n’ont de la valeur que parce que ce petit terrain touche et fait partie pour ainsi dire d’une petite propriété que maman a achetée il y a une dizaine d’années de cela. Voilà toutes les spoliations. Les sales gens !
Мерзотники, вони заздрять цій дрібниці, добре знаючи, що заміжні дочки нічого не успадковують і що мама не мала б нічого без цього подарунка, про який дідусь подбав. Вони кажуть: «У них і так вистачає від статку Романових». Це цілковита дурниця. Негідники! Замість оплакувати батька — думають лише про гроші! Про гроші, яких ніхто не хоче й не може в них відняти. Вони вважають, що ми напхані, набиті, натоптані й нашпиговані, мов опудала, траттами, облігаціями тощо, за допомогою яких які, видаючи себе за борги, змусять продати маєтки й перекладуть гроші до наших кишень.
Les misérables, ils envient cette misère sachant bien que les filles mariées n’héritent de rien et que maman n’aurait rien eu sans ce cadeau que grand-papa a pensé à lui faire. Ils disent: « Elles doivent avoir assez de la fortune Romanoff “. C’est tout à fait bête. Les sales gens ! Au lieu de pleurer un père ils ne pensent qu’à l’argent ! A un argent que personne ne veut et ne peut leur enlever. Ils pensent que nous sommes bourrées, remplies, rembourrées, empaillées de traites, d’obligations etc. à l’aide desquelles qui simulant des dettes feront vendre les propriétés et amèneront l’argent dans nos poches.
Яка жахота. Думаю, вони подадуть до суду через пʼятдесят тисяч рублів Діни — адже це оформлено на імʼя мами, щоб пан Жорж не міг до них добратися. Негідники, годі про них.
Quelle horreur. Je crois qu’ils feront un procès pour les cinquante mille roubles de Dina, parce que c’est fait au nom de maman pour que M. Georges n’y touche point. Les sales gens, n’en parlons plus.
Двісті солдатів захворіли дорогою, четверо померли. Все це по дорозі до маневрів — не знаю куди. Пан де Кассаньяк громить уряд, і цього разу напівбог не ображає ні маршала, ні його міністрів, ні республіканців. Усе це було б для нього недостатньо грандіозно, тож він користується своєю недоторканністю — яка може незабаром скінчитися, — щоб діяти по-великому. Він кричить від обурення й називає всю Францію тупою. «Тупі французи», — каже він. Ну от — уся країна з усім своїм вмістом і дістала своє. Бідні французи — ви всі ідіоти. Що за чарівник цей Кассаньяк.
Deux cents soldats sont tombés malades le long du chemin dont quatre sont morts. Tout cela en se rendant je ne sais où pour les manœuvres. M. de Cassagnac fulmine contre le gouvernement et cette fois ce demi-dieu n’insulte ni le maréchal ni ses ministres, ni les Républicains. Tout cela ne serait pas assez grandiose et il profite de son inviolabilité, qui peut cesser bientôt, pour opérer en grand. Il s’écrie dans son indignation et traite toute la France de stupide. « Français stupides » dit-il. Bon, voilà tout le pays, avec son contenu qui y passe. Pauvres Français vous voilà tous idiots. Quel enchanteur que ce Cassagnac.
Ніколи він не був таким зухвалим.
Il n’a jamais été plus crâne.
Його обрання, безсумнівно, буде скасоване, але він безсумнівно переможе на нових виборах. На жаль, я в цьому впевнена. Звідси не прийдуть ні його тривоги, ні моя втіха... Я не бажаю смерті цій людині — не знала б, що з собою робити; але хотіла б, щоб він не тримався так... добре після свого брудного одруження. Хіба замало, що він одружений? — треба ще позбавляти мене можливості його зневажати. Кожен день приносить йому тріумф. Не думаю, що це лише в уяві вашої покірної слуги. Газети все ще пишуть про шлюб із принцесою Тірою, і Республіка, схоже, аж ніяк не стоїть міцно. Самовпевненість цих жалюгідних бонапартистів мене приголомшує й доводить до сказу.
Son élection sera cassée sans aucun doute mais il sera sans aucun doute réélu en triomphe. J’en suis malheureusement bien sure. Ce n’est pas de ce côté que lui viendront les inquiétudes ni à moi un plaisir... Je ne souhaite pas qu’il meure cet homme, je n’aurais que faire de moi, mais je voudrais qu’il ne se pose pas si... bien après son sale mariage. N’est-ce pas assez qu’il soit marié; il faut encore m’ôter le moyen de le mépriser. Chaque jour lui apporte un triomphe. Je ne crois pas que ce soit uniquement dans l’imagination de votre servante. Les journaux parlent toujours d’un mariage avec la princesse Thyra et la République m’a bien l’air de ne pas être solide. C’est l’assurance de ces misérables bonapartistes qui me renverse et qui m’enrage.
Мій дідусь помер; я ходжу вся в жалобі, щодня з родиною слухаю молитви перед його труною, очі нерухомі, щоки бліді. Думаю про своє перебування в Римі, в Ніцці — й лютую!! Або думаю про Кассаньяка... без нього я б витерпіла решту, але знати, що ця людина так досконало все розуміє — до того, що усміхається при думці про те, який ефект на мене справляють його промови й справи. Він так добре мене розуміє і так схожий на мене... Я його не обдурю...
Mon grand-père est mort, je vais tout en deuil, avec ma famille, tous les jours écouter les prières dites devant son cercueil, j’ai les yeux fixes et les joues pâles. Je pense à mon séjour à Rome, à Nice et je rage !! Ou bien je pense à Cassagnac... sans lui je supporterais le reste mais savoir que cet homme se rend si parfaitement compte de tout, au point de sourire à l’idée de l’effet que font sur moi ses discours et ses affaires. Il me comprend si bien et il me ressemble tant... Je ne lui en ferai pas accroire...
Примітки
Десятина — російська одиниця виміру землі, приблизно 2,7 акри (1,09 га). Пʼять тисяч десятин — близько 13 500 акрів (5 450 га), значний маєток. ↩