❦
Субота, 17 серпня 1878
Samedi, 17 août 1878
Ще сьогодні вранці ми були в Зодені. Я пообіцяла пʼятсот земних поклонів, якщо застану дідуся живим. Я виконала обіцянку. Він не помер, але йому ненабагато краще. Однак же... ось і моє лікування в Емсі пропало задарма. Ненавиджу Париж! Там можна бути щасливим, радим і вдоволеним краще, ніж деінде, у Парижі життя може бути повним, розумним, славним — я зовсім цього не заперечую. Але для того існування, яке веду я, треба любити саме місто; міста, як і люди, мені симпатичні або антипатичні, хай навіть вони гарні й приємні, — і я не можу змусити себе полюбити Париж.
Encore ce matin nous étions à Soden. J’ai promis cinq cents saluts par terre si je trouverais grand-papa vivant. J’ai exécuté ma promesse. Il n’est pas mort mais il n’en vaut guère mieux. Tout de même... voici ma cure d’Ems fichue pour rien. Je déteste Paris ! On peut y être heureux et content et satisfait mieux qu’ailleurs, à Paris la vie peut-être complète, intelligente, glorieuse je suis loin de le nier. Mais pour l’existence que je mène on a besoin d’aimer la ville elle-même, les villes comme les personnes me sont sympathiques ou antipathiques qu’elles soient belles, agréables, et je ne puis faire que Paris me plaise.