❦
Субота, 21 вересня 1878
Я отримала компліменти й заохочення. Брезло, яка повернулася з моря, привезла етюди селянок, голови рибалок тощо. Колорит у них чарівний, і бідна Амелі, що втішалася думкою, що в Брезло немає почуття кольору, — скисла. Брезло буде великим живописцем, справжнім великим живописцем; і якби ви знали, як суворо я суджу й як я зневажаю претензії самиць і їхнє обожнення Робер-Флері тільки тому, що він, здається, вродливий, — ви б зрозуміли, що я захоплююся не просто так; до того ж на той час, коли ви читатимете це, пророцтво вже здійсниться. Треба примушувати себе малювати з памʼяті — інакше я ніколи не навчуся компонувати. Брезло завжди робить ескізи, швидкі начерки, безліч речей. Вона вже два роки займалася до того, як прийшла до майстерні, де тепер понад два роки. Вона прийшла туди приблизно в червні 1876-го — в ту пору, коли я марнувала себе в Росії... Горе!!Samedi 21 septembre 1878
Я прокинулася в сльозах, і подушка була мокра від них. Мені снилося, що Поль де Кассаньяк прийшов запевнити мене, що він не одружений, і відрізав половину свого вуса, яку я ретельно загорнула в папір, маючи намір піти до ясновидиці. Тут приходить пані де Дайєнс і відбирає в мене цей вус; ми зчепилися біля дверей, я кидаю свій пакунок у темний коридор, і пані де Дайєнс зникає. Тоді замість ясновидиці я зустрічаю дідуся й бабусю, і всі троє ми обіймаємося, плачемо, плачемо, плачемо; нарешті зустрічаю Валіцького який є, що радиться зі стародавнім пуллярієм1, який сидів перед мішком зерна.
Je me suis réveillée en larmes et l’oreiller en était trempé. J’ai rêvé que Paul de Cassagnac était venu m’assurer qu’il n’était pas marié et qu’il avait coupé la moitié de sa moustache que j’ai soigneusement pliée dans un papier, avec l’intention d’aller consulter une somnambule. Là-dessus arrive Mme de Daillens et [elle] me dispute cette moustache, nous nous empoignons auprès d’une porte, je jette mon paquet dans un corridor noir et Mme de Daillens disparaît. Alors au lieu d’une somnambule je trouve grand-papa et grand-maman et tous les trois nous nous embrassons, nous pleurons, pleurons, pleurons; enfin je rencontre Walitsky qui est en train de consulter un pullaire antique qui était assis devant un sac de grain.
Бідний Кассаньяк, — прокидаюся й дізнаюся про нещастя, що спіткало його. Пан Клеман Лорʼє щойно раптово помер, і якщо припустити, що він не цілком залагодив свої рахунки... це може статися, чи не так: він іще був молодий, і такий багатий, йому довіряли, могли відкласти, — признаюся, я б була в захваті. Пополь отримав би лише те, на що його боягузтво заслуговує.
Pauvre Cassagnac, en me réveillant j’apprends le malheur qui lui arrive. M. Clément Laurier vient de mourir subitement et en supposant qu’il n’ait pas tout à fait réglé ses comptes... cela peut arriver n’est-ce pas; il était jeune encore et puis si riche, on avait confiance, on a pu différer, j’avoue que j’en serais ravie. Popaul n’aurait que ce que sa lâcheté mérite.
Ми ходили на Російський концерт, який, як і всі такі концерти, відбувався у святковому залі Трокадеро. Фінальний хор із «Життя за царя»2 — чортівськи гучний, якщо не розумієш, про що йдеться, — але все ж таки хапає за душу; я насилу стрималася від сліз.
Nous sommes allés au Concert Russe, qui comme tous ces concerts-là se donne dans la salle des fêtes du Trocadéro. Le chœur final de la Vie pour le Czar est diablement tapageur, si on ne comprend pas de quoi il s’agit, mais toutefois empoignant, je me suis avec peine retenue de pleurer.
Республіканський зал залишає бажати кращого з цими «Р.Ф.» — розмʼякшення фатальне, режим форсований, розлюченість фанатична, рефрен фунерарний, реформа фіглярська тощо, тощо.
La salle républicaine laisse bien à désirer avec ces R.F., ramollissement fatal, régime forcé, rage funeste, rengaine funèbre, réforme funambulesque etc. etc.
Флоренс пише мені — виявляється, я обіцяла приїхати. Можливо, поїду.
Florence m’écrit, il paraît que j’ai promis de venir, peut-être irai-je.
Примітки
Пуллярій (лат. pullarius) — у Стародавньому Римі жрець-птахогадальник, що тлумачив знамення за поведінкою священних курей. Марі тоді читала Лівія, звідси й латинський образ у сні. ↩
«Життя за царя» (1836) — опера Михайла Глінки, основоположний твір російської національної музики. Уславлений фінальний хоровий гімн був символом російського патріотизму. ↩