❦
Понеділок, 19 серпня 1878
Lundi, 19 août 1878
У нашому домашньому житті є щось нестерпне для мене! Дрібні прикрощі на порожньому місці, неймовірна безтурботність щодо серйозних речей — ось основа всього. І ще мене обурює це моральне отупіння, що породжує якусь жахливу жорстокість, яка полягає в тому, щоб покидати Діну й мене напризволяще. Нас настільки покинули, що мені аж соромно за найменшу вимогу. Довелося б розігрувати драми, щоб домогтися найзвичайніших речей, і на тебе дивилися б як на непомірну вередуху, яка сама не знає, чого хоче. Тут настільки не уявляють, у яких більш-менш можливих умовах мають жити молоді дівчата, що я навіть не наважуюся нічого просити. Я навіть не звинувачую їх — вони б не зрозуміли.
Il y a quelque chose d’insupportable dans notre intérieur pour moi ! Les tracas à propos de rien, l’incroyable insouciance quant aux choses graves, voilà le fond de tous. Et puis ce qui me révolte c’est cet abrutissement moral qui produit une espèce de cruauté affreuse qui consiste à abandonner Dina et moi. Tellement on nous abandonne que j’ai comme honte de la moindre revendication. Il faudrait jouer des drames pour obtenir les choses les plus ordinaires et on vous regarderait comme une capricieuse exorbitante qui ne sait pas ce quelle veut. On ignore jusqu’à un tel point les conditions à peu près possibles dans lesquelles doivent vivre des jeunes filles que je n’ose même rien demander. Je ne les accuse même pas, elles ne comprendraient pas.
Вони вважають природним, що дівчина мого віку проводить життя між чотирма стінами — буквально. Це справді жахливе життя, бо без звичних стосунків, властивих цивілізованому суспільству, не обійтися, хіба що ти виняток... і... але я не кажу про винятки й про розчарованих, похмурих, старих людей, про ченців чи божевільних.
Elles trouvent naturel qu’une fille de mon âge passe sa vie entre quatre murs, mais littéralement. C’est une vie vraiment affreuse car on ne peut pas se passer des relations habituelles aux sociétés civilisées à moins d’être une exception... et... mais je ne parle pas d’exception et de gens désenchantés, moroses, vieux, de moines ou de fous.
І якщо в мене колись і бувають якісь розваги, то, ви ж добре знаєте, я завдячую ними лише собі.
Et si jamais j’ai quelque distraction c’est, vous les savez bien, à moi seule que je le dois.
Я народилася в цьому, виросла в цьому, бачила це щодня — і почуваюся так, ніби потрапила сюди випадково; дивуюся, обурююся і навіть не вмію висловити, чого бракує, бо бракує всього.
Je suis née là-dedans, j’a grandi là-dedans, j’ai vu cela tous les jours et je me sens comme si je venais d’y tomber par hasard; je m’étonne, je me révolte et je ne sais même pas exprimer ce qui manque car tout manque.
Половину своїх доручень для себе я вже виконала. Наша квартира мебльована, але в мене буде величезне бюро, де зможуть поміститися мої зошити, мої... перериваюся, щоб сказати вам, що мама сама відчиняє двері, коли дзвонять, і сама приносить мені записку, яку щойно принесли. Розумієте? Мої зошити, мої нотатки, грубі книжки, які мені завжди потрібні. Потім вазу, куди я кидаю пензлі, та інші потрібні речі, щоб улаштувати собі якийсь маленький затишок.
J’ai déjà accompli la moitié de mes commissions pour moi. Notre appartement est meublé mais je vais avoir un énorme bureau où pourront se placer mes cahiers, mes... je m’interromps pour vous dire que maman ouvre elle-même la porte quand on sonne et m’apporte elle-même le mot qu’on vient d’apporter. Vous comprenez ? Mes cahiers, mes notes, les gros livres dont j’ai toujours besoin. Puis un vase où je jette les pinceaux, et d’autres choses nécessaires pour m’arranger une sorte de petit confort.
Сподіваюся почати ходити до майстерні в середу чи в четвер.
J’espère pouvoir commencer l’atelier mercredi ou jeudi.
Панна Ельсніц, та, що була гувернанткою в пані Анічкової, тепер у нас... Анічкови в Росії. Здається, я вам розповідала, що панна Ельсніц — донька барона Ельсніца (одного з тих німецьких баронів, якими кишить Росія), що вона пішла з дому через інтриги мачухи і що була закохана у Валіцького... Усе це, і її перебування в Анічкових, а надто турбота, якою вона оточила дідуся під час операції, зробили її певною мірою своєю; до того ж вона мені знадобиться: мама ще не помітила, що мені не годиться виходити з покоївкою чи самій. Вона буде свого роду гувернанткою; я її вдягну й виявлятиму їй велику шану в крамницях, щоб справляти враження, — бо сама вона враження не справляє: маленька, руда, молода, сумна. Кругле обличчя, схоже на карикатуру на місяць, коли місяць сумний. Цей вираз обличчя смішить. Очі кумедно-мрійливі, але з капелюшком на мій смак усе буде гаразд, і я ходитиму з нею до майстерні.
Mademoiselle Oelsnitz, celle qui était gouvernante chez Mme Anitchkoff, est maintenant chez nous... Les Anitchkoff sont en Russie. Je crois vous avoir raconté que Mlle Oelsnitz est fille d’un baron Oelsnitz, (un de ces barons allemands, dont la Russie regorge) et qu’elle a quitté la maison par suite d’intrigues de sa belle-mère et qu’elle était amoureuse de Walitsky... Tout cela et son séjour chez les Anitchkoff et surtout les soins qu’elle a prodigués à grand-papa pendant l’opération, l’ont en quelque sorte fait une des nôtres, elle me sera d’ailleurs utile; maman ne s’est pas encore aperçue qu’il ne m’était pas convenable de sortir avec une femme de chambre ou seule. Ce sera une sorte de gouvernante, je l’habillerai et lui montrerai un grand respect dans les magasins pour en imposer; car elle n’est pas imposante, petite, rousse, jeune, triste. Une figure ronde qui a l’air d’une caricature de la lune quand la lune est triste. cette expression de physionomie fait rire. Des yeux d’une rêverie comique mais avec un chapeau selon mon idée cela ira et j’irai à l’atelier avec elle.
Абаза пише мені, що Мюле напився і зчинився цілий скандал. Я забуваю про Емс, коли бачу, як дідусь радіє, що я знову з ним, хоч він і при смерті. Я стану чортівськи гордою вже з того, що бачу, наскільки я вища за своїх рідних — більше жінка, більше чоловік, розсудливіша, пристойніша, краще вихована. Пишатися тут нічим, хіба що цією вищістю.
Abaza m’écrit que Mühle s’est grisé et qu’il y a eu tout un scandale. Je me console d’Ems en voyant combien grand-papa est heureux de me revoir, tout mourant qu’il est. Je deviendrai diablement fière rien qu’en voyant à quel point je suis supérieure aux miens, plus femme, plus homme, plus raisonnable, plus convenable, mieux élevée. Il n’y a pas de quoi être fière si ce n’est que cette supériorité.
Отже, у мене страшна хвороба. Мені гидко від себе самої. Не вперше я себе ненавиджу, але від цього не менш страшно.
Eh bien j’ai une terrible maladie. Je suis dégoûtée de moi. Ce n’est pas la première fois que je me déteste mais cela n’en est pas moins terrible.
Ненавидіти іншого, якого можна уникати, — ще півбіди, але ненавидіти себе — ось катування.
Détester un autre qu’on peut éviter mais se détester voilà un supplice.