❦
Пʼятниця, 30 серпня 1878
Vendredi, 30 août 1878
Неможливо описати вам жахи, яких ми зазнаємо від цього чудовиська, чиє імʼя забруднило б мені перо.
Il est impossible de vous peindre les horreurs que nous subissons de ce monstre donc le nom me salirait la plume.
Панна Ельсніц знепритомніла — бо не може бачити «подібної неповаги до мертвого батька». Сцени пияцтва й найогидніші слова, вигукувані біля тіла; мерзоти, які він викрикує проти своєї мертвої матері — що померла через нього, — аж волосся стає дибки.
Mademoiselle Oelsnitz s’est trouvée mal, par ce qu’elle ne peut voir « un semblable manque de respect envers un père mort ». Des scènes d’ivrognerie et les mots les plus odieux vociférés auprès du cadavre, les infamies qu’il crie contre sa mère morte et morte à cause de lui, font dresser les cheveux sur la tête.
Сьогодні ввечері під час служби мамі й тітоньці довелося його тримати і зносити його удари, щоб не дати йому образити священиків... Отець Васильєв перервав службу й передав, що якщо той насмілиться зайти — його судитимуть як блюзніра. А потім він мало не вбив маму й тітоньку; тітонька ось-ось мала дістати удар ногою в обличчя, коли я потягла її назад і силоміць посадила на підлогу. Інакше вона б його не уникла.
Ce soir pendant le service maman et ma tante ont dû le tenir et subir ses coups, afin de l’empêcher d’aller insulter les prêtres... Le père Vassilieff interrompit le service et envoya dire que s’il osait entrer il serait jugé comme sacrilège. Et après il a manqué de tuer maman et ma tante, cette dernière allait recevoir un coup de pied dans le visage lorsque je la tirai en arrière et l’assis par terre de force. Autrement elle ne l’aurait pas évité.
Завтра опівдні тіло буде перевезено до церковного склепу, і тоді цей чоловік не матиме жодного права сюди приходити. Наш великий смуток — звільнення. Поки цей бідний батько був тут — нічого не можна було вдіяти; але тепер він не має більше прав у нас, аніж у панночки й пана Акар.
Demain à midi le corps va être transporté dans le caveau de l’église et alors cet homme n’aura plus aucun droit de venir ici. Notre grand chagrin est une délivrance. Tant que ce pauvre père était là il n’y avait rien à faire, mais à présent il n’a pas plus de droits chez nous que chez Mlle et M. Acard.
В інших газетах про тріумф великого диявола не пишуть.
On ne parle pas du triomphe du grand diable, dans les autres feuilles.
Я замовила жалобу. Рада бути в жалобі — це чесний привід вести те саме життя, яке ми ведемо, хоч на цю зиму у мене на думці були й великі шанси на відчутне поліпшення. Спробую свого щастя через шість місяців; я настільки собою гидую, що рада вкритися чорним... Можливо, мені навіть трохи соромно радіти тому, що є причиною смутку. Щоб відпочити від цих жахів, поки ця ганебна істота виє, я заплющую очі й, щоб відгородитися від цих мерзот, колишу себе мріями... як добре було б, якби він був тут, він зробив би те, сказав би це... Зауважте: побачивши його, я знайду, що в нього забагато жиру на підборідді, він видасться мені чужішим за Дурасова, холоднішим за розпорядника похорону... Але наодинці з собою — це ясність і тепло моєї душі... Хотіла б вислову менш ніжного, бо цей перебільшує моє почуття, яке існує лише завдяки контрастові між жахами, якими я оточена, і речами менш страшними, о! тільки менш страшними, бо моє сонце принижене, а вже сама думка про одруженого чоловіка є приниженням. Я думаю, що Мої думки цілком чисті, бо про приниження я кажу лише стосовно публічної моралі... ці бідолашні фантазії такі ефемерні, що я не бачу в них жодного зла... це окремий світ... єдиний, де я живу.
J’ai commandé mon deuil. Je suis bien aise d’être en deuil, c’est un honnête prétexte pour mener la vie que nous menons quoique pour cet hiver il y avait même à mon idée de grandes chances pour une sensible amélioration. J’essayerai mes chances dans six mois, je suis si dégoûtée de moi que je suis bien aise de me couvrir de noir... je suis peut-être même un peu honteuse de prendre ce plaisir dans une cause de tristesse. Pour me reposer de ces horreurs, pendant que cet être infâme hurle, je ferme les yeux et pour m’isoler de ces abominations je me berce par des rêves... comme il serait bon s’il était là, il ferait cela, il dirait ceci... Remarquez qu’en le voyant je lui trouverai trop de graisse au menton et il me paraîtra plus étranger qu’un Dourassoff, il me fera plus froid que l’entrepreneur des pompes funèbres... Mais dans l’intimité c’est la clarté et la chaleur de mon âme... Je voudrais une expression moins douce, celle-ci exagère mon sentiment qui n’existe que par l’effet de l’opposition des horreurs dont je suis entourée à des choses moins affreuses, oh ! rien que moins affreuses car mon soleil est avili et rien que de penser à un homme marié est un avilissement. Je crois que Mes pensées sont bien pures car je ne parle d’avilissement que pour la morale publique... ces pauvres fantaisies sont tellement éthérées que je n’y vois aucun mal... c’est un monde à part... le seul où je vive.
Реальне життя — це огидний і нудний сон... І все ж якою щасливою я могла б бути, маючи бодай трохи щастя; я найвищою мірою володію мистецтвом робити багато з нічого, і ніщо з того, що вражає інших, мене не вражає.
La vie réelle est un détestable et ennuyeux rêve... Pourtant comme je pourrais être heureuse avec seulement un peu de bonheur, je possède au suprême degré l’art de faire beaucoup de rien et puis rien de ce qui affecte les autres ne m’affecte.
Кубе мені пишуть.
Les Coubé m’écrivent.