❦
Четвер, 29 серпня 1878
Jeudi, 29 août 1878
Не знаю, яким Провидінням я спізнилася і о девʼятій ще не вдягнулася, коли прийшли сказати, що дідусеві гірше. Я вдягнулася й кілька разів ходила його навідати. Мама, тітонька, Діна плачуть — тихо й голосно. Пан Жорж прогулювався вільно; я нічого йому не сказала — не час читати моралі в такі страшні хвилини. О десятій прийшов священик, і за кілька хвилин усе скінчилося.
Je ne sais par quelle providence j’étais en retard et à neuf heures n’étais pas encore habillée, lorsqu’on vint me dire que grand-papa allait plus mal. Je me suis habillée et suis allée à plusieurs reprises le voir. Maman, ma tante, Dina pleurent bas et tout haut. M. Georges se promenait librement, je ne lui dis rien, il n’y avait pas à faire de la morale dans ces moments affreux. A dix heures le prêtre est arrivé et au bout de quelques minutes tout a été fini.
Я залишалася там до кінця на колінах — то проводила рукою по цьому бідному чолі, то перевіряла пульс.
Je suis restée là jusqu’à la fin à genoux et tantôt passant une main sur ce pauvre front, tantôt tâtant le pouls.
Я бачила, як він помирав — бідний дорогий дідусь — після стількох страждань. Не люблю говорити банальності.
Je l’ai vu mourir pauvre cher grand-papa., après tant de souffrances. Je n’aime pas dire des banalités.
Під час служби біля ліжка мама впала мені в обійми — її довелося відвести й укласти в її кімнаті. Всі плакали голосно, навіть нігіліст Микола; я теж плакала, але спокійно. Його поклали на погано застелене ліжко — ці слуги жахливі, виявляють таке старання, що боляче дивитися... Я сама поправила подушки, накривши їх батистом, обшитим мереживом, і задрапувала шаллю ліжко, яке він любив, — залізне, що іншим здалося б убогим. Навкруги — біла муслінова тканина; ця білина личить чесності душі, що відлетіла, і чистоті серця, яке більше не бʼється. Я торкнулася його чола, коли воно вже було холодним, — і не відчула ні страху, ні відрази.
Pendant le service qui a eu lieu près du lit maman est tombée dans mes bras, on dût l’emporter et la coucher dans sa chambre. Tout le monde pleurait tout haut, même le nihiliste Nicolas, je pleurais aussi, mais tranquillement. On l’avait couché sur son lit mal arrangé, ces domestiques sont abominables, ils y mettent un zèle qui fait mal... j’ai arrangé moi-même les oreillers les recouvrant de batiste bordée de dentelles et j’ai drapé un châle autour du lit qu’il aimait en fer, et qui paraîtrait pauvre aux autres. Tout autour, de la mousseline blanche, cette blancheur va à l’honnêteté de l’âme qui s’est envolée et à la pureté du cœur qui ne bat plus. Je lui ai touché le front quand il était déjà froid et je n’ai ni peur, ni dégoût.
Удару чекали, але він однаково оглушив.
On s’attendait au coup mais on est assommé quand même.
Я склала депеші і листи-повідомлення. Але треба було ще й доглядати за мамою, у якої стався сильний нервовий напад; думаю, що трималася цілком пристойно, і те, що я не кричала, не означає, що серце в мене гірше, ніж в інших...
J’ai rédigé les dépêches et les lettres de faire-part. Mais il fallait aussi donner des soins à maman qui eut une violente attaque de nerfs, je crois que j’ai été tout à fait convenable et que pour ne pas crier je n’ai pas plus mauvais cœur que les autres...
Я вже не можу відрізнити свої мрії від справжніх почуттів — хіба ж я не дійшла до того, щоб, проходячи повз портрет, сказати собі: як він розділив би наше горе, як він був би добрий до мене.
Je ne sais plus distinguer mes rêves de mes sentiments réels, ne suis-je pas allée jusqu’à me dire en passant devant le portrait: comme il partagerait nos peines, comme il serait bon pour moi.
Довелося послати по кравчинь, які шиють жалобу, тощо. Моя родина могла б і не вдягнути зовнішньої жалоби, не розуміючи, що на жалобу душі ніхто не зважає і що чим більше на тобі крепу, тим краща з тебе мати, тим краща донька, тим невтішніша вдова.
Il a fallu envoyer chercher des faiseuses de deuil etc. Ma famille serait capable de ne pas mettre de deuil extérieur ne comprenant pas qu’on ne tient aucun compte du deuil de l’âme et que plus on met de crêpe plus on est bonne mère, bonne fille, veuve inconsolable.
Жорж плаче, але водночас питає в кравчині, чи шиє вона «чоловічі штани», а тепер свариться з усіма, тобто свариться сам, бо йому не відповідають. Потворна душа — акторка, фальшива, огидна, божевільна, ідіотська.
Georges pleure mais il demande en même temps à la couturière si elle fait « des pantalons pour hommes » et à présent il se dispute avec tout le monde, c’est-à-dire il se dispute tout seul car on ne lui répond pas. Ame monstrueuse, actrice, fausse, détestable, folle, idiote.
У повітрі — жахлива суміш квітів, ефіру й ладану; спекотно, віконниці зачинено, а пʼяний голос старшого сина гуде, мов молот, і часом його заглушає гуркіт возів, що їдуть із Виставки. Яка ганьба — цей пʼяний чоловік, коли в домі лежить інший, мертвий.
L’atmosphère offre un affreux mélange de fleurs, d’éther et d’encens, il fait chaud et on a fermé les volets, et la voix ivre du fils ainé raisonne comme un marteau couverte par moments par le bruit des charrettes venant de l’Exposition. C’est honteux cet homme ivre quand il y a un autre homme mort dans la maison.
О другій я заходилася малювати портрет бідного покійника, але о четвертій зазирнуло сонце й довелося перерватися — це буде лише ескіз.
A deux heures je me suis mise à peindre le portrait du pauvre mort mais le soleil est venu à quatre et il a fallu s’interrompre, ce ne sera qu’une esquisse.
Не знаю, як усе має відбуватися, але інстинктивно намагаюся дотримуватися етикету й водночас мати добре серце.
Je ne sais pas comment tout doit se passer mais je tâche instinctivement d’observer l’étiquette tout en ayant bon cœur.
Розмовляючи про спадщину, двоє чудових братів, Жорж і Микола, посварилися, і Микола хоче поїхати, навіть не побачивши, як батька покладуть у труну. Щохвилини я відкриваю цю книгу, щоб занотувати якусь гидоту; мої матері — діти, але в них людські почуття, тоді як ці потвори!... справді, у всьому цьому добрий лише портрет: я дивлюся на нього, і він... поділяє всі мої почуття.
Tout en causant héritage les deux excellents frères Georges et Nicolas se sont brouillés et Nicolas veut partir avant même de voir son père mis en cercueil. A chaque instant j’ouvre ce livre pour y enregistrer quelque vilenie, mes mères sont enfants mais elles ont des sentiments humains, tandis que ces monstres !... vraiment il n’y a dans tout cela de bon que le portrait, je le regarde et il... partage tous mes sentiments.
Ви думаєте, що я не люблю своїх матерів; так, я їх ненавиділа, доки все не зрозуміла. Тепер я розумію, що вони — мої діти, розпещені, невиправні, погано виховані діти, але вони роблять для мене все, що можуть, і я люблю їх, коли мені вистачає розсудливості бути поблажливою й нічого не вимагати від них щодо етикету, світу й певної моральної турботи... А проте вони не дурні, як багато кого я бачила; але ті дурні жінки вміють жити, а вони — ні.
Vous croyez qu je n’aime pas mes mères, oui je les détestais avant d’avoir tout compris. Je comprends maintenant qu’elles sont mes enfants, des enfants gâtées, incorrigibles, mal élevées, mais qui me rendent les services qu’elles peuvent et que j’aime quand je suis assez raisonnable pour être indulgente et ne leur rien demander de ce qui concerne l’étiquette, le monde et certains soins moraux... Elles ne sont pourtant pas bêtes comme j’en ai vu beaucoup; mais ces femmes bêtes savent vivre et elles ne le savent pas.
Бідна Діна: дідусь залишив їй 50 000 рублів у тратті на імʼя мами. Але вона не побачить жодного су — брати, безсумнівно, подадуть до суду. Микола вже поширював поголос на кухні1, що батько марив і співав — хоча після нашого повернення він уже не міг навіть кричати! Акт було складено одночасно із заповітом, коли ми ще жили на Єлисейських полях; та й дідусь ніколи не втрачав свідомості — про що свідчить лист Мультедо. Просто в ці останні два дні в нього не було сил, і він поступово згасав...
Pauvre Dina, grand-papa lui a laissé 50.000 roubles, dans une traite au nom de maman. Mais elle n’en verra pas un sou, sans aucun doute les frères feront un procès. Nicolas répandait déjà le bruit à la kitchen que son père avait le délire et chantait; quand depuis notre retour il ne pouvait même plus crier ! L’acte a été fait en même temps que le testament quand nous habitions encore les Champs-Elysées; d’ailleurs grand-papa n’a jamais perdu connaissance, témoin la lettre de Multedo. Seulement ces deux derniers jours il n’avait plus de forces et s’éteignait peu à peu...
Примітки
В оригіналі англійською: «kitchen» (про приміщення прислуги). ↩