Середа, 9 жовтня 1878

Успіхи, здобуті учнями Жюліана на конкурсах Школи витончених мистецтв, поставили його майстерню на міцні ноги. Учнів більше, ніж потрібно. Кожен уявляє собі, що отримає Римську премію або принаймні братиме участь у конкурсі Школи.
Цей блиск падає й на жіночу майстерню, і Робер-Флері змагається з Лефевром і Буланже. З кожного приводу Жюліан каже: «Що б сказали внизу?» або: «Хотів би показати це панам знизу».
Я палко мрію про честь побачити, як один із моїх малюнків віднесуть униз. Адже малюнки їм відносять тільки для того, щоб похвалитися й щоб вивести їх із себе — бо вони кажуть, що жінки — це несерйозно. Я вже давно думаю про честь «зійти вниз», — що ж, сьогодні Жюліан увійшов і, оглянувши мою академію, промовив так:
— Закінчіть мені це добре, і я віднесу його вниз.
Я радію цьому більше, ніж народженню малят Пінчії. Учора ми ходили до Фелікса, який робить найвишуканіші капелюхи у світі й чарівні сукні.
Завдяки своєму живопису я втратила весь свій шик, і вигляд у мене тепер геть ніякий.
Ми це виправимо. Лаферʼєр потрапить у немилість, а Фелікс і Дусе зроблять мені найчарівніші речі найкращого смаку.

Примітки

Жюль Лефевр (1836–1911) і Гюстав Буланже (1824–1888) — академічні живописці, що викладали в Академії Жюліана. ↩
Жак Дусе (1853–1929) — видатний паризький кутюрʼє, що також став одним із найважливіших колекціонерів мистецтва й меценатів своєї доби. ↩