❦
Понеділок, 23 вересня 1878
Lundi, 23 septembre 1878
Жюліан прийшов сказати мені, що пан Робер-Флері дуже задоволений мною й, підсумовуючи все, вважає, що я роблю дивовижні речі за такий короткий час. Нарешті — що він покладає великі надії й що я, безумовно, могла б зробити йому велику честь. Судіть самі, яка я рада.
Julian est venu me dire que: M. Robert-Fleury est très content de moi et récapitulant le tout il estime que je fais des choses étonnantes pour le peu de temps. Et enfin qu’il a beaucoup d’espoir et que certainement je pourrais lui faire grand honneur. Jugez si je suis contente.
Ми обідали в «Ґранд-Отелі» з пані Антонською — це зручно в понеділок через морозиво.
Nous avons déjeuné au Grand-Hôtel avec Mme Antonsky, cela m’est commode pour un lundi à cause des glaces.
Ось лист від Маркуара.... [Відсутній]
Voici une lettre de Marcuard.... [Manque]
Безглуздо писати щодня, коли нема чого сказати. Я купила в російському відділі вовчу шкуру на килим — вона жахливо лякає Пінчо II.
C’est bête d’écrire tous les jours quand il n’y a rien à dire. J’ai acheté dans la section russe un loup pour tapis qui fait horriblement peur à Pincio II.
Невже я справді стану живописцем? Річ у тім, що я виходжу з майстерні лише щоб читати свої римські історії — з гравюрами, нотатками, географічними картами, текстами, перекладами. Це теж безглуздо — нікого це не цікавить, і моя розмова була б блискучішою, якби я читала щось новіше. Кого обходять перші установи, число громадян за Тулла Гостілія, священні обряди Нуми, боротьба трибунів і консулів... і все ж таки деякі скандали нагадують скандали славетної Палати, де засідає пан граф Стефано Акар, — мені він здається якимось Касаном (сином Цинцинната)1. Ніхто цим не займається, бо кажуть, що це знають, — вивчили в школі. У школі не вивчаєш так, як учишся сам, — та й залежить від смаків. Велика «Історія» Дюрюї, що виходить частинами, — справжній скарб.
Est-ce que je deviendrais vraiment peintre ? Le fait est que je ne sors d’atelier que pour lire mes histoires romaines, à gravures, notes, cartes géographiques, textes, traductions. C’est encore bête, personne ne s’occupe de cela et ma conversation serait plus brillante si je lisais des choses plus nouvelles. Qui est-ce qui s’inquiète des premières institutions, du nombre des citoyens sous Tullus Hostilius, des rites sacrés de Numa, des luttes des tribuns et des consuls... et pourtant certains scandales rappellent ceux de la Chambre glorieuse ou siège M. le comte Stephano Acard qui me paraît une sorte de Cassan (fils de Cincinnatus). Personne ne s’occupe de cela parce qu’on dit qu’on sait cela, qu’on l’a appris à l’école. On ne l’apprend pas à l’école comme on l’apprend soi-même et puis ça dépend des goûts. La grande histoire de Duruy qui paraît par livraisons est un trésor.
Коли дочитаю Тіта Лівія, читатиму «Історію Франції» Мішле, а потім — греків, яких знаю лише з чуток та цитат з інших книг, і потім... Мої книги в ящиках — треба буде знайти дещо тривкіше житло, ніж це, щоб їх розпакувати. Знаю Арістофана, Плутарха, Геродота, трохи Ксенофонта — і, здається, це все; ще Епіктета, — але це справді замало; та ще Гомера — знаю його дуже добре, трохи Платона.
Quand j’aurai fini Tite-Live je lirai l’Histoire de France de Michelet et puis je lirai les Grecs que je ne connais que d’ouï-dire, et par des citations d’autres livres et puis... Mes livres sont dans des caisses et il faudra prendre un logement un peu plus définitif que celui-ci pour déballer. Je connais Aristophane, Plutarque, Hérodote, un peu Xénophon et c’est je crois tout, Epictète encore, mais ce n’est vraiment pas assez, et puis Homère, je le connais très bien, un petit peu de Platon.
Примітки
Кесон Квінкцій (лат. Caeso; Марі пише «Касан»), син Цинцинната: у Лівія (III, 11–13) молодий патрицій, відомий насильством щодо плебеїв, якого віддали під суд і який утік на вигнання. ↩