❦
Пʼятниця, 23 серпня 1878
Vendredi, 23 août 1878
Барнола приходив. Одна думка мене мучить і поглинає. Мені майже двадцять. А оскільки в чотирнадцять мені давали сімнадцять — судіть самі, скільки мені, мабуть, дають тепер! Всі дивуються, що я досі не заміжня. Словом, я принижена й хотіла б уникати тих, хто мене знає... це було б марно... зрештою, це мене мучить!
Barnola est venu. Une idée me tourmente et m’absorbe. J’ai près de vingt ans. Et comme à quatorze ans j’avais l’air d’en avoir dix sept jugez l’âge que l’on doit me donner ! On s’étonne que je ne sois pas encore mariée. Bref je suis humiliée et je voudrais éviter ceux qui me connaissent... ce serait inutile... enfin cela me tourmente !
Вони навіть не думають про те, що Діну треба видати заміж! Про себе мовчу — це не їхня справа; але вони справді вважають, що ця бідолашна дурненька створена для того, щоб сидіти замкненою в цій жахливій квартирі. Вони чекають «нагоди» й покладаються на «Провидіння». З лінощів, з нездарності, з отупіння вони фаталістки; утім, фаталістками вони стають лише тоді, коли я їм щось закидаю, а так вони ніякі. Що ж, а я, замість обурюватися, візьмуся діяти. Ісаєвич, напевно, приїде подивитися Виставку... Діяти — ох і хороша ж я! Я вважаю себе феноменом, а коли помічаю, що я сама, що мені нема на кого покластися, то замість того, щоб вважати це природним і навіть певною мірою пишатися цим, я лякаюся й вважаю себе пропащою. Ні, ось у чому річ.
Ils ne songent même pas qu’il faut marier Dina ! de moi, je ne parle pas, ce n’est pas leur affaire; mais vraiment ils pensent que cette pauvre folle est créée pour rester enfermée dans cet affreux appartement. Ils attendent un « hasard » et se fient à « la Providence ». Par paresse, par ineptie, par abrutissement elles sont fatalistes; elles ne le sont d’ailleurs que lorsque je leur fais quelque reproche, autrement elle ne sont rien. Eh bien moi au lieu de m’indigner je m’en vais agir. Issayevitch va sans doute venir voir l’Exposition... Agir, oui je suis bonne ! Je me crois un phénomène et quand je m’aperçois que je suis seule que je n’ai à compter sur personne au lieu de le trouver naturel, d’en être en quelque sorte fière, je m’en effraye et je me croie perdue. Non, voici la chose.
Хочу видати Діну за Ісаєвича. Господи, якщо вже не для мене, то хоч це ти мав би мені дати. Бувало, що, вклавши в задум усі сили, людина доводила його до доброго кінця. Я хотіла б докласти всіх сил, щоб стати Ґамбеттиною дружиною. Не гаятиму часу, перебираючи на письмі різні шанси, я подумаю про це... може, він одружений. Ми живемо на безлюдному острові, і я нічого не знаю про те, що діється.
Je veux marier Issayevitch avec Dina. Mon Dieu puisque ce n’est pas pour moi Vous devriez m’accorder cela. Il est arrivé qu’en appliquant toutes ses forces à un projet on le menait à bonne fin. Je voudrais m’appliquer à devenir la femme à Gambetta. Je ne perdrai pas de temps à passer en revue par écrit les diverses chances, j’y songerai... peut-être est-il marié. Nous vivons dans une île déserte et je ne sais rien de ce qui se passe.