краще; я більше ніколи не завдаю собі клопоту балакати з родиною, видираю в неї що можу й даю плодитися дрібним брехням, — ці люди знають, що мене...
Працюю я справді як самоук: мушу сама вигадувати способи; той Вольґрен, а потім ще той другий добре показали мені, як ставлять каркас, тож я...
Потім обід у Карагеоргевичів, є тільки ми й Мариновичі.
Моя тітка Елен, сестра мого батька, померла тиждень тому, Поль телеграфував нам цю звістку, яка, втім, нікого не зворушила. Сьогодні ще одна депеша:...
Маршал прислав мені квіти.
Я працюю над портретом маленького Рандуена, тут Вільв'єй і Клер.
Мама свого часу розповідала, що він поїхав з любовного розпачу, але й сама не дуже вірила в цей від'їзд у дикі краї. А воно виявилося правдою.
По обіді кілька осіб.
Це обурливо! До чого ми котимося!! Я погоджуюся з ним аж так, що Клер іде нишпорити по кутках майстерні, щоб не пирхнути сміхом, — вона ж знає, що я...
Ось день, що може зійти за рік звичайного життя з котильйонами, перегонами тощо.
Я пишу листи: один архітекторові, де кажу: «один член вашої родини, якого делікатність і навіть пристойність не дозволяють мені назвати», — і аж...
О другій візит Буланже, який сказав те саме, що й Франческі, окрім слів «медаль» і «Вольф».