Субота, 24 листопада 1883
Ці пані силкуються переконати мене, що це двісті тридцять франків, але я добре бачила, що в каталозі двійка була колись одиницею. Княгині та іншим сказали — чотириста тридцять франків. О істино! зрештою, сто тридцять франків — правда. Ці пані аж нестямилися; Діна каже, що їй здавалося, ніби всі на неї дивляться, а мама з жахом одвернула голову. Вона сподівалася суми від десяти до п'ятнадцяти франків, і я теж. Зрештою, я й досі в це не вірю, так гарно мені це здається. Оце сталося щось дивовижне, що тішить мене незмірно. Мій «Рибалка»1, якого я віддала на ішійську лотерею2, опинився в готелі Друо3 у складі збірки різних картин; чоловік однієї з покоївок прибіг переполошений сказати, що полотно з підписом «Bashkirseff» в аукціонному домі й продаватиметься сьогодні ввечері; мама й Діна туди пішли й були присутні при продажі за сто тридцять франків. На вас не справляє враження сто тридцять франків? А на мене справляє велике. Рами не було, лише багет за двадцять франків. Отже, мій живопис продався за сто франків у готелі Друо. А ще я знайшла свою Навсікаю! Усі натурниці, що приходили, були не те. Потрібна була шляхетність, грація... зрештою, я знайшла, — і кого ж? ІРМУ! Я давно не бачила її оголеною й забула про неї, а тепер бачу її напрочуд гарною... крім грудей, але в цій позі... Я в захваті. Учора я про неї подумала, і Розалі пішла привести її мені сьогодні ввечері. Гармонійні стегна, божественні ноги... Вона в театрі Батіньоль4. Я така рада, що боюся, як би вона мені не вислизнула; усі натурниці, бачені досі, проти неї — шкапи. І подумати тільки, що я завжди писала саму лиш її голову!.. Та годі, це нецікаво, а якби я дала собі волю, то написала б цілу сторінку про свою монмартрську Навсікаю. Голова ґаврошівська5, але в цій позі її не видно. Чудова шия, спина богині. Тепер треба працювати.Ces dames essayent de me faire croire que c'est deux cent trente francs mais j'ai bien vu que le 2 avait été un 1 sur le catalogue. On a dit à la princesse et aux autres quatre cent trente francs. Ô vérité ! enfin les cent trente francs sont vrais. Ces dames n'en reviennent pas, Dina dit qu'elle croyait que tout le monde la regardait et maman avait détourné la tête avec terreur. Elle s'attendait à une somme variant de dix à quinze francs et moi aussi. Enfin je n'y crois pas encore tellement ça me paraît beau. Il vient d'arriver quelque chose d'étonnant et qui me fait grand plaisir. Mon pêcheur que j'avais donné à la loterie d'ischia se trouve à l'hôtel Drouot faisant partie d'une collection de tableaux divers; le mari d'une des femmes de chambre est venu dire avec effarement qu'une toile signée Bashkirseff était à l'hôtel des Ventes et se vendrait ce soir; maman et Dina y sont allées et ont assisté à l'ajudication au prix de cent trente francs. Ça ne vous fait pas d'effet cent trente francs ? Et à moi ça en fait un grand. Il n'y avait pas de cadre, rien qu'une baguette de vingt francs. Par conséquent ma peinture s'est vendue cent francs à l'hôtel Drouot. Et puis j'ai trouvé ma Nausicaa ! Tous les modèles qui se présentaient n'étaient pas ça. Il fallait une noblesse, une grâce... enfin j'ai trouvé, et qui ? IRMA ! Je ne l'avais pas vue nue depuis longtemps et je l'avais oubliée, je la retrouve admirablement belle... sauf la poitrine, mais dans cette pose... Je suis ravie. C'est hier que j'ai pensé à elle et Rosalie est allée me la chercher ce soir. Des hanches harmonieuses, des jambes divines... Elle est au théâtre des Batignolles. Je suis si contente que je crains qu'elle m'échappe, tous les modèles vus jusqu'à ce jour sont des rosses à côté de ça. Et dire que je n'ai jamais fait que sa tête !.. Mais assez, ce n'est pas intéressant et si je m'écoutais, j'écrirais une page entière sur ma Nausicaa de Montmartre. La tête est gavroche mais on ne la voit pas dans cette pose. Un cou admirable, un dos de déesse. Maintenant il faut travailler.