Субота, 17 листопада 1883
І ось я знову в Парижі, щоб завтра переробити шматок картини. Уже кілька днів у мене є чудовий орган. Родина вважає, що ця цяцька трохи задорога, але мені цього не каже, і я їм за це вдячна. Може, я й помилилася, купивши це... Можна було б обійтися... Щоправда, він надзвичайно гарний, але... я гратиму на ньому з душею... У двадцять чотири роки й 11/121 це не дивно. Жуї, село, дуже жваво дають відчути красу картин Бастьєна. Це великий митець. Парижани не можуть його обожнювати, та якби вони лиш завдали собі клопоту глянути на село — таке велике, таке просте, таке гарне, таке поетичне... Кожна стеблинка трави... Дерева, земля, погляд жінок, що проходять, постави дітей, хода стариганів, барва їхнього одягу гармоніюють із краєвидом... Та щомиті кортить вигукнути: Бастьєн-Лепаж! І які ж жалюгідні ті, хто його копіює, хто пише абияких селян, дроворубок чи збиральниць салату! Ті, хто бачить усе, крім того, що не видно; що відчувається і що лише він зрозумів, разом із Мілле, — Мілле я додаю на віру й заради інших. Постаті Мілле не варті постатей Бастьєна, [Замазано: тоді як] краєвиди Бастьєна варті краєвидів Мілле, отже, перевага на боці Бастьєна. Кажуть, що його фони пласкі... Я теж часом так вважаю... але... Іншим разом. Жуї спонукає мене до письменства, я щоразу привожу звідти аркуші... Коли ж я зроблю з них книжку...Et me revoilà à Paris pour refaire demain, un morceau du tableau. J'ai un magnifique orgue depuis quelques jours. Ma famille trouve que le joujou est un peu cher mais ne me le dit pas et je les en sais gré. J'ai peut-être eu tort d'acheter ça... On pouvait s'en passer... Il est vrai que c'est excessivement beau mais... j'en jouerai avec âme... A vingt-quatre ans et 11/12 ce n'est pas étonnant. Jouy, la campagne, fait très vivement sentir la beauté des tableaux de Bastien. C'est un grand artiste. Les *parisiens* ne peuvent l'adorer, mais s'ils se donnaient seulement la peine de regarder la campagne, si grande, si simple, si belle, si poétique... Chaque brin d'herbe... Les arbres, la terre, le regard des femmes qui passent, les attitudes des enfants, la démarche des vieillards, la couleur de leurs vêtements s'harmonisent avec le paysage... Mais on est tenté à chaque instant de s'écrier: Bastien-Lepage ! Et combient lamentables sont ceux qui le copient, qui peignent des paysans quelconques, des bûcheronnes ou des ramasseuses de salade ! Ceux qui voient tout sauf ce qui ne se voit pas; qui se sent et que seul il a compris, avec Millet, j'ajoute Millet de confiance et pour les autres. Les figures de Millet ne valent pas celles de Bastien [Mot noirci: dont] les paysages Bastien valent ceux de Millet, il y a donc supériorité du côté de Bastien. On dit que ses fonds sont plats... C'est aussi mon avis quelquefois... mais... A un autre jour. Jouy me fait faire de la littérature, j'en rapporte chaque fois des feuillets... Quand donc en ferai-je un livre...