Неділя, 30 грудня 1883

Велике діло — візит пані Сапоженикової. Марі й Ольга заміжні, як ви знаєте, і вже по три чи чотири рази матері. Одна з дівчаток дуже хвора, а Ніна (за бабусю, мати в Ніцці). Ми добряче насміялися разом, але я цього вже майже не пам'ятаю. Як і вчора, приходить багато люду, це втомливо. Ніна знайшла, що я трохи схудла (за сім років), а надто менш міцна, з меншою впевненістю,... Це дуже влучно. Приходив Еміль Бастьєн, він повернувся з Дамвіллера, де той лишиться до лютого; він не каже, що робить, каже, що головно відпочивав і полював. Це Жюль забороняє казати про картини, які він творить потайки... пленерні... Ну й мерзотник. Малий каже мені, що багато думав про мою картину й дуже хотів написати мені про це дуже докладно, але побоявся, що я надто з нього посміюся. Я тішу себе тим, що кажу йому, ніби його брат морально висхлий і що якщо в мене замість серця камінець, то в нього старий тюбик з-під фарби, та ще й порожній,... що він старий, що він глибоко... неприємний і що завдяки зусиллям, яких я докладаю, щоб зосередитися, я скоро стану така ж неприємна, як він. Я ж не закохана в Жюля, я люблю лише свою славу, і якщо я кажу кілька дитячих дурничок цьому чудовому братові його, то це... О! так, Господи Боже мій, зосередьмося. Я втратила чотири чи п'ять днів, це джерело жахливих мук.