Понеділок, 19 листопада 1883
Старий Чумаков приводить до нас доньку, ту велику Леоні, яка ще рік тому з радістю звіщала мені про свій шлюб. Чоловік — грек-турок, звільнений аташе посольства, двадцяти чотирьох років, на ім'я Лоґадес. Він везе її до Константинополя, де замість палацу вона опиняється в східній халупі!! Спати на горищі, в якійсь подобі шафи, що правила за кімнату, ніякої білизни; а їсти оливки, огірки й холодну воду... З гордості вона не писала матері, та коли та приїхала на народження дитини... Уявляєте її обличчя. Тож вона забрала доньку. Але що ж казав ваш чоловік? Він вважав усе це природним, навіть не вибачався й цілими днями спав і курив зі своєю паризькою рабинею, яку дістав задарма. Ця велика дурепа1, що має чудовий профіль, коли мовчить, виливає мені всі свої злигодні з дуже спокійним виглядом, разом із банальностями про життя... З виглядом, ніби декламує. Та найкраще те, що вона покинула свою дитину, дівчинку, якій було всього два тижні, — від доброго серця, гадаю. Зрештою... Та для мене це не існує, і додам — на жаль. О! бути дурною! Бути гарною — а ці люди нецікаві. Яка велика дурепа! «А до того ж, — каже вона тонко, — він мав збуджену уяву й турецький темперамент, і... це дуже виснажує, запевняю вас!» От уже чарівна жінка! Ні, ці люди нецікаві. Мати видала її, бо їй було двадцять три роки й це її жахало, і бо він брав її без посагу. Вона вийшла заміж, аби вийти заміж. А він одружився з нею, щоб мати власну жінку задарма й з надією, що його утримуватиме старий Чумаков. А молода жінка кидає своє немовля. О! ні, це нецікаво. Це картонка2.Le père Tchoumakoff nous amène sa fille, cette grande Léonie qui m'annonçait avec joie son mariage, il y a un an à peine. Le mari, un grec-turc, attaché d'ambassade dégommé, vingt-quatre ans; nommé Loghadès. Il l'emmène à Constantinople ou au lieu d'un palais elle se trouve dans une masure orientale II Coucher dans une soupente, une espèce d'armoire qui servait de chambre, pas de linge; et manger des olives, des concombres et de l'eau fraîche... Elle n'écrivait pas à sa mère par fierté mais lorsque celle-ci est arrivée pour la naissance de l'enfant... Vous vous figurez sa tête. Elle a donc emmené sa fille. Mais enfin que disait votre mari ? Il trouvait tout cela naturel, ne s'excusait même pas et passait ses journées à dormir et à fumer, avec son esclave parisienne qu'il avait eu pour rien. Cette grande dinde qui a un profil merveilleux quand elle se tait, me débagoule toutes ses misères d'un air très calme, et des lieux-communs sur la vie... Avec un air de réciter. Mais ce qui est joli c'est qu'elle a abandonné son enfant, une petite fille qui n'avait que deux semaines, du cœur je crois. Enfin... Mais *ça n'existe pas* pour moi, et j'ajoute malheureusement. Oh ! être bête ! Etre belle et ces gens-là ne sont pas intéressants. Quelle grande bête ! "Et avec cela, dit-elle avec finesse, il avait une imagination exaltée et un tempérament de turc et... ça fatigue beaucoup, je vous assure I! Femme charmante va ! Non, ces gens-là ne sont pas intéressants. La mère l'a mariée parce qu'elle avait vingt-trois ans et que ça l'épouvantait et qu'il la prenait sans dot. Elle s'est mariée pour se marier. Et lui l'a épousée pour avoir une femme à soi tout seul pour rien et avec l'espoir d'être entretenu par le père Tchoumakoff. Et la jeune femme abandonne son bébé. Oh ! non, ce n'est pas intéressant. C'est un carton.