П'ятниця, 21 грудня 1883
Доводиться думати, що в Божидара це хвороба, бо він бреше надто по-дурному й на кожному кроці. Він добре знає, що я бачу Клер майже щодня, а розповідає нам, що маршал приходив його навідати й, не заставши, велів консьєржці неодмінно йому переказати, що приходив особисто й що дуже шкодував, що його не застав. Княгиня розповідає те саме, мені це видається дивовижним, я питаю про це Клер сьогодні вранці, і ми разом із цього сміємося. Виходить, він розраховував на смерть однієї з нас двох протягом доби, або ж він хворий. Думка, що маршал поїде з візитом до нікчемного молокососа, теж аж надто кумедна. Він і справді цілком несвідомий того, що діється у світі. Два дні тому він був секундантом у якогось гидкого пана й усюди цим вихвалявся, у захваті, що вплутався в дуель. Він щодня дає себе впіймати й бреше, бреше, бреше, вигадує, прикрашає, підладнує, аж стаєш приголомшеним і гидливим. Зразок дурості старої Карагеоргевич: мама якось каже їй, що для її приятельки пані Ябланівської справді шкода, що вона не виходить за барона Картьє, — її становище стало б законним і її можна було б приймати; а ця дама нас не любить, бо ми її покинули, і княгиня каже їй: «ви даремно, моя люба, не любите Башкирцевих, які мені ще днями казали тощо», — і переповідає їй мамині слова, а потім приходить розповісти про це нам. Це нестерпні істоти в усякому разі й небезпечні, найкраще було б їх покинути. Але вони нас не покинули б, це було б таке нагромадження пліток, анонімних листів, усіляких підступів, що найпростіше все-таки дати їм приходити, бо ми для них головна точка, — щоб скористатися терміном з перспективи. Я знов нічого не зробила! Натурник, що мав сміятися, був страшенно сумний, і я хотіла пошукати іншого...Il faut croire que c'est une maladie chez Bojidar, car il ment trop bêtement et à chaque pas. Il sait bien que je vois Claire presque tous les jours et il nous raconte que le maréchal est venu le voir et ne le trouvant pas a dit à la concierge de bien lui répéter qu'il est venu en personne et qu'il était désolé de ne pas l'avoir trouvé. La princesse raconte la même chose, ça me paraît extraordinaire et je le demande ce matin à Claire et nous en rions ensemble. Il comptait donc sur la mort d'une de nous deux dans les vingt-quatre heures ou bien il est malade. Cette idée que le maréchal va faire une visite à un blanc-bec de trois sous est aussi par trop plaisante. Il est vraiment tout à fait ignorant de ce qui se passe dans le monde. Il y a deux jours il a servi de témoin à un vilain monsieur et s'en vantait partout, ravi de se mêler à un duel. Il se laisse pincer tous les jours et ment, ment, ment, invente, brode, arrange, on est stupéfait et dégoûté. Un échantillon de la stupidité de la mère Karageorgevitch: maman lui dit un jour que c'est vraiment regrettable pour son amie Mme Yablahowska de ne pas épouser le baron Cartier, sa situation serait régularisée et on pourrait la voir, or cette dame ne nous aime pas parce que nous l'avons lâchée et la princesse lui dit: "vous avez tort ma chère de ne pas aimer les Bashkirseff, qui me disaient encore l'autre jour etc." et elle lui répète les paroles de maman, et vient nous le raconter ensuite. Ce sont des êtres assomants de toute façon et dangereux, il n'y aurait qu'à les lâcher. Mais eux ne nous lâcheraient pas, ce serait un tel amas de potins, de lettres anonymes, démunis de toutes sortes, que le plus simple est encore de les laisser venir, car nous sommes leur point principal, pour me servir d'un terme de perspective. J'ai encore rien fait ! Le modèle qui devait rire était horriblement triste et je voulais en chercher un autre...