Четвер, 22 листопада 1883

«Всесвітня ілюстрація» (російська) друкує на першій сторінці рисунок моєї картини. Це найбільший російський ілюстрований часопис, і ось я наче вдома. Це мама, бувши в Петербурзі, занесла фотографію директорові «Ілюстрації»; він попросив тиждень, щоб навести довідки, а за тиждень написав, що приймає з приємністю. Немає такого більш-менш тямущого закутка, куди не доходив би цей часопис. А мені це не дає радості! Чому? Це мені приємно, але це не радість. Чому? Тому що для мого честолюбства цього замало? Зрештою... Якби два роки тому я дістала почесну згадку, я зомліла б. Якби торік мені дали медаль, я плакала б у Жюліана на жилеті. Та тепер... Події логічні, на жаль! Усе сплітається й тягнеться одне за одним, усе готується потроху. Третя медаль наступного року видасться мені природною, а якщо нічого не дістану — обурюся. Дуже жваву радість відчуваєш лише тоді, коли подія несподівана, коли це до певної міри сюрприз. Друга медаль на наступному Салоні зробила б мене дуже щасливою, бо на неї я не розраховую. (Якщо деякі мої пояснювальні додатки видаються вам зайвими, вибачте, — дурні в більшості, як і напівдурні, а я хотіла б, щоб мене зрозуміли.) Та й не медаль важить, а більший чи менший успіх, який її супроводжує. Я була сьогодні вранці в Салоні, там нікого не було. Неможливо побачити виставку занедбанішу; туди ледве чи й ходили перші три тижні. А сьогодні вранці там були я, Розалі, дві пані, троє панів і сторожі. Я, звісно, знову подивилася Бастьєнів-Лепажів. «Сінокіс» я вам, як хочете, поступаюся, але «Жовтнева пора», у народі «Картопля», — це шедевр. А проте мене менше захоплює, — чи не знак це, що я стаю сильнішою?.. Бо якби я колись змогла [Викреслено: перевершити] зрівнятися з цим великим художником, він уже нічого не важив би.

П'ятниця, 23 листопада 1883

Примітки

L'Illustration universelle (Всемірная іллюстрація): великий російський ілюстрований тижневик, що виходив у Санкт-Петербурзі з 1869 року.
Звертання Марі до уявного майбутнього читача характерне для її самосвідомого ставлення до щоденника як до літературного твору.
Les Foins («Сінокіс», 1877): одна зі славетних картин Бастьєна-Лепажа, присвячених життю французьких селян.
Saisons d'octobre («Жовтень», 1879): також звана Les pommes de terre («Збирання картоплі»); найуславленіша робота Бастьєна-Лепажа, нині в Мельбурнському художньому музеї.