Неділя, 18 листопада 1883

Я мала кокетство чи затьмарення показатися в робочому одязі для роботи надворі Габріелеві, який прийшов сповістити мене про задуману днями прогулянку. А о п'ятій ми йдемо на чай до Сафонова. Цей Сафонов — камер-юнкер і дуже багатий, йому приписують вражаючі вади... Він має гарненький особняк, мистецьки вмебльований так званими витворами мистецтва й рідкостями, і шикарні дами до нього їздять. Він дуже дурний і теж схиблений на шику, тож і я розмовляю відповідно: він показує мені самовар Петра Великого, а я відповідаю йому портретом Катерини, подарованим моїм предкам. А щодо Ніцци... Ніколи нічого відверто не паплюжити — це надто наївно; слівце мимохідь руйнує куди краще... Він зустрів нас на порозі особняка, який слуга в червоних штанях поквапився відчинити навстіж; по букету кожній із нас, вишуканий шоколад, пан Екарк і пан Ессаулов, молодий модний офіцер із Петербурга. Це дуже пристойний чоловік, він носить перуку й чваниться, що знає всіх володарів Європи... принаймні на фотографіях. Він і двоє [Замазано: гостей] проводжають нас аж до дверей, а ми обідаємо із Сент-Аманом і Баґніцьким, якого я хочу долучити до культу одного молодого митця, про якого ви, може, чули, — звати його Лефаж чи Лепаж,.. ні, це Лепаж. Так, Бастьєн-Лепаж, здається.

Примітки

Gentilhomme de la Chambre: камер-юнкер, посада при російському імператорському дворі, що давала високий престиж.