Вівторок, 11 грудня 1883

Уранці: нічого! По обіді начеркала голову п'ятирічної дівчинки, у профіль, що сміється. Я маю намір зробити п'ять чи шість голів, усі сміються. Починається з немовляти восьми місяців, потім сьогоднішня дівчинка. Потім Армандіна (танцівниця, уже зроблена) анфас, у капелюшку й видровій пелерині, з букетиком фіалок на плечі. Потім я додам фертика — Божидара у фраку, що смокче ціпок, потім невинну дівчину й нарешті старого чи стару. Усе це вкупі в одній рамі. «Сміх — притаманний людині». Дуже різні види сміху могли б дати щось забавне. І я зроблю це швидко, як Армандіну, це було б для маленької виставки... Сьогодні ввечері на обіді Байєль і Зарондські, дівчина доволі мила, я розпалююся й виголошую промови про мистецтва. Перед обідом були маршальша й Клер.

Примітки

Rire est le propre de l'homme: Рабле, «Ґарґантюа» (1534), Пролог — «бо сміх притаманний людині».
Маршальша: пані Канробер, дружина маршала Франсуа-Сертена Канробера.