Майстерню теж тримає колишній натурник, Колороссі.
Серні позує, і так погано! Вона не така дурна, як гадають, але... Одне слово, вона дивна, їй чогось бракує в голові.
Це створює їй ореол — мистецький, всеосяжний, розкішний, — якого самий лише її талант ніколи б їй не дав.
Тож княгиня і її чоловік у захваті; та нема небезпеки, що Божидар колись утне якусь дурницю. Він саме складає правничі іспити, водночас одвідуючи...
живе з тією дамою. Тітка з ним вирушають до театру, а я зостаюся сама, потривожена в цій самоті, яку мені волею-неволею доводиться вважати чудовою, —...
може. Я щойно прочитала «Сповідь сина віку». Сама ж я хвора тілом, учора нічого не могла робити, і сьогодні теж — це сумно. Та й ні до того, щоб...
те монастирське існування, яке провадимо ми, додавши до нього якогось Сутцо й якусь Чумакову. Та це мене вже не засмучує. Одне слово, я харкаю...
як слід, або ж що сама завжди вдягатиму найстарішу зі своїх суконь. Ах! як сумно сваритися через такі дрібниці... та що ж ви хочете, щоб я робила.
оздоблення, але пошиті на диво гарно, дуже свіжі, дуже чепурні. Полотняні черевички, куплені тут, але гарненькі. І чарівні капелюшки, та капелюшки...
знаються. Що ж до нас, ми самі-самісінькі, і нема надії, що це зміниться. Старий Нерво з Ніцци тут, і Франсіа теж. І Базілевич. Не кажу, що ці люди...
влесливі речі, не підводячи голів від наших газет. Дама чарівна, чоловік пристойний, дитина гарненька; вони, як і ми, нікого тут не знають і дуже...
минуло, але ось ота гидота Лардереї — отам принаймні щось було, шалене й справжнє захоплення, тоді як... А якщо я й удавала, якщо я й змусила його,...
години. Це вбрання, описане вчора, аж ніяк не крикливе, тож я пишаюся здобутим успіхом. Після сніданку я розмовляла з пані Караулевою, малювала...
Дурні, що не належать до світського товариства. О! отож! О мрії мого дитинства, о божественні сподівання!.. Ах! якщо й є Бог, то він мене покидає...
струменіли. А коли коні поздихали, бій триває вже з чоловіками — тобто десяток іспанських недоумків дражнять і всипають уколами [затерті слова:...
на плечах і квітами у волоссі, а ці сукні з мусліну чи навіть полотна не дають побачити такі характерні рухи стегон. Старий Поллак прийшов нас там...
надіслана мною Сен-Аманові, ось його лист, переданий пані де Перронне. Ось, до речі, лист зі Сент-Агати і «Записник світської людини», деякі цілі...
за мої безглузді дочірні бунти... Я провела б решту життя, оплакуючи неможливість спокутувати свою жорстокість. Ах! я збожеволіла б... Подумайте...
бачу те, чого не бачила, очі мої розплющуються, я підіймаюся навшпиньки і, сказати б, не дихаю зі страху, [затерте слово: щоб ці] чари не урвалися,...
нездужання, легку, невловну слабкість... та я вже не така, як раніше, я не почуваюся, як інші; якась знесилююча імла мене огортає — я кажу образно,...
діти; було б [затерті слова: від чого] надутися пихою, якби [затерте слово: був менш] честолюбний. Іспанці кумедні: два-три художники, як видно з...
Мені про нього стільки наговорили, що я уявила собі бозна-яке диво, всупереч здоровому глуздові вперто малюючи собі Ренесанс і Середньовіччя,...
намагалася схитрувати, і якби я не почула, провідник позбавив би мене склепів... щоб мене не втомлювати, та й до того ж труни, це жахливо. Яка ж...
враження. Оголосили вісім биків, і це, гадаю, остання неділя. Одне слово, блискуча вистава. Король, королева, інфанти на своїх місцях. Музика,...
й розсердитися не можна... Ах! а проте якби ви були на моєму місці! Я, яка з нетерпінням чекаю Андалусії, Севільї, цих красот природи; може,...
дуже бліде листя поважного віку. Щось на кшталт вівтарного килима з рожевого шовку, посередині біла смуга з вишивками й аплікаціями. Дуже...
іспанки мають грацію, якої немає в інших жінок. Кав'ярняні співачки, скручувачки цигарилл ходять, мов королеви, та ще й із гнучкістю, незрівнянною...
щасливим, живучи в родині, і я була б нещасна сама. Можна ходити по крамницях родиною, їздити в Булонський ліс родиною, іноді до театру, можна...
*1380.* Скажу більше — це майже зворушення, своєрідне зворушення, яке відчуваєш перед цією ордою бідолах, що вітаються з таким покірливим виглядом,...
наступного тижня. Потім — що є в'язень за те, що не схотів уклонитися процесії, та інші дивовижні речі. Чи завважили ви, що коли кажуть, як я оце...
коцюбнути тут, жорстоко нудьгувати вечорами, не спати на цих ліжках мерзенної твердості й їсти на день лише юшку зі шматком м'яса, додаючи чашку кави...
поїхала, а вертатися треба. Ось уже п'ять місяців, як я бачила Тоні, і час подумати про те, щоб найняти майстерню й готувати свій Салон, не...
грошей, бо в неї сім тисяч франків, на що вона відповідає мені ще природніше, що не може цього зробити, позаяк я з моїми вигадками, мабуть, житиму в...
Та я, природно, відповідаю так, щоб вибити в нього з голови будь-яку думку такого штибу. Не те щоб я в миті крайньої втоми не схилялася до доброго...
як на рідну доньку, а ще, головне, все на світі добре, я занурена в чудовий добробут: Париж, його вишуканість, лагідна погода, бульвари, годинники,...
нарешті як серйозний чоловік, і їй уже неможливо думати про інший шлюб. А проте я гадаю, що Магдалена Дельсарт, якій, як і Амелі, добігає тридцяти,...
це, Ґавіні вриваються: — Як! люба дитино, що це з вами? Ах! Боже мій. — Та я цілком здорова, зі мною нічого. Тоді приголомшений погляд подружжя на...
==Gloriae Cupiditas== Зошит 94-й із середи, 23 листопада 1881 р., до суботи, 29 квітня 1882 р. Париж, авеню Монтень, 34. Ніцца — від 29 січня до...