Середа, 12 жовтня 1881

А сьогодні вранці він зішкріб свою копію, кинув роботу й має вигляд людини, що дістала удар у саме серце... Це миті солодкого страждання, які впізнаєш в інших, бо й сам через це пройшов.

Голова паморочиться, здається, ніби щось у тобі надломилося, заплакав би через дрібницю, а до того ще й байдужість, схожа на втому й розпач; але ти не нещасний. Цілком можливо, що це сам лише живопис чи щось інше... та я уявляю, ніби це я причина цього сум'яття...

Я докінчую свою копію «Вулкана» Веласкеса; як вірити публіці, вона має бути добра. Бідолашні небораки-художники, що роблять зменшені копії славетних картин на продаж, кілька разів на день приходять подивитися, як я працюю, і школярі з Школи красних мистецтв, і чужоземці, серед них кілька англійців, французів та іспанців, які, перемовляючись між собою, наговорили мені найулесливіших речей.

А коли я відходжу, вони лізуть на драбину подивитися на мої великі пензлі й на те, як це намальовано, — словом, мої бідолашні

діти; було б [затерті слова: від чого] надутися пихою, якби [затерте слово: був менш] честолюбний. Іспанці кумедні: два-три художники, як видно з вигляду, прийшли подивитися на мій твір, а потім пішли побалакати з одним копіїстом ліворуч, який сказав їм, хто робить цю чудову копію (я була в іншому кінці зали), і тоді вони, проходячи повз мене, низько мені вклонилися, схвально кивнувши в бік картини й щось бурмочучи; зрештою, ці безмежні тріумфи не вщухають, це навіть завадило мені добре працювати.

Ескобар проводжає нас до Ретіро, який рішуче елегантніший за Булонський ліс. Ескобар люб'язний і галантний, як іспанець, але навряд чи я закрутила йому голову. Цей Париж я завжди ненавиділа фізично, завжди, завжди; наскільки Мадрид [затерте слово: симпатичніший], попри свої нерівні вулиці й убогий вигляд порівняно з Парижем; гляньте на Париж. Це за те, що він тобі дає. Коли він тобі дає; а ще ця дурепа Європа, яка мовчки визнає його за столицю, — а я ненавиджу його як місто, його елегантність утомлює, його крамниці, його кокотки, його нові будинки, це жахливо неартистично. О, Рим і Мадрид трохи на нього схожі.

Ах! Південь. Я сама з Півдня, народжена в Україні й вирощена в Ніцці, і я обожнюю Південь.