Середа, 19 жовтня 1881

Що тут казати, я кашляю так, що це, либонь, усе мені там усередині руйнує. А до того ще й худну, чи радше... так, худну; плоть, не роблячись бридкою, обвисає — та навіть і не це, а ось, наприклад, погляньмо на руки: коли я витягую руку, вона набуває враженого вигляду замість колишньої зухвалості. Це навіть гарно, і я ще не скаржуся. Тепер це цікавий період: робишся тонкою без сухоребрості, і щось таке млосне, що мені личить... Та якщо так триватиме, за рік я зведуся на самісінький кістяк.