Понеділок, 21 листопада 1881

У мене ріже перший зуб мудрості, ліворуч унизу.

На другому поверсі будинку № 36 на вулиці Вів'єн є клуб, і саме в одному з його салонів виставлено етюди й задум панорами Лурда роботи Кар'є-Бельоза, сина скульптора; я попросила купити, пан прийшов дуже люб'язний і милий — продати не може, бо все потрібне йому для виконання у великому форматі. Тітка й Брісбен були там, він приходив до нас учора [затерті слова: щоб] наговорити мені багато улесливих речей... А проте ці лестощі стосувалися саме тих місць, які схвалив Тоні. Та хіба ж у цьому річ!

По Потена послали в середу, він прийшов сьогодні — а тим часом я могла б і сконати. Я добре знала, що він знову відішле мене на Південь, і заздалегідь була зі стиснутими зубами, тремтливим голосом і слізьми, які я неабиякими зусиллями заганяю назад. Поїхати на Південь — це здатися. А переслідування моєї родини роблять для мене справою честі лишатися на ногах попри все.

Поїхати — це тріумф усієї цієї погані Музе й майстерні. Вона дуже хвора, її повезли на Південь.

Якби в мене була інша родина, це було б можливо, та ці люди, що... ось [затерті слова: уже] три дні я говорю про це тітці, кажу їй: ну так, я хвора, але якщо ви хочете добре мене доглядати й не доводити до відчаю, благаю вас, не кричіть про це на всі заставки; для вас я маю гарний вигляд і на ногах, не розвіюйте цього, що вам із того, дуже часто приховують речі куди серйозніші; це прохання хворої, це примха божевілля, якщо хочете; зрештою, не йдіть ні сіло ні впало скрізь нарікати на моє здоров'я, доглядайте мене, але не розповідайте про це. Це навіть не цікаво; невже ви не розумієте, скільки в цьому для мене сумного, принизливого, болісного!

Гаразд; учора Сен-Аман приходить до нас на обід, і посеред розмови:

— «Та я бачу, у вас чудовий вигляд! А ваша тітка вчора мене налякала! Застаю її в сльозах, і вона каже мені, що у вас гарячка і ви дуже хворі [затерті слова: я вже мав] кинутися, гадаючи, що дитина хрипить у сусідній кімнаті, аж ні — вийшла, у майстерні».

І це раз. Дзвонять [затерті слова:] у передпокої, дивитися, хто
це, Ґавіні вриваються:

— Як! люба дитино, що це з вами? Ах! Боже мій.

— Та я цілком здорова, зі мною нічого.

Тоді приголомшений погляд подружжя на тітку, що встигла шепнути, ніби я дуже хвора.

Попереджаю вас: мене тут зведуть з розуму. Я не розумію таких шкідливих дурощів. Я аж божеволію з люті, питаючи себе: ну чому, чому, чому ж?

Нащо це робити!

Примітки

Анрі-Анатоль Кар'є-Бельоз (1851—1913), художник. Його батько, Альбер-Ернест Кар'є-Бельоз (1824—1887), був одним із найуславленіших французьких скульпторів доби Другої імперії та Третьої республіки (він також наймав молодого Родена). Панорама Лурда була замовленням на одну з модних 360-градусних кругових картин, що були популярною розвагою в Парижі 1880-х.
П'єр-Карл Потен (1825—1901), видатний французький лікар і фахівець із серцевих і легеневих хвороб. Він був одним із найбільш затребуваних лікарів Парижа; його поява свідчить, що родина Марі поставилася до її стану серйозно, навіть якщо вона сама — ні.