Ліхопой поїхав удосвіта, я навіть не була з ним чемна, гадаю, він поїхав трохи ображений, бо відчуваю якісь докори сумління.
Лишаються тільки Олександр, його дружина, Гарницький і Мічка; усі вони ввечері їдуть. Є ще й дядько Микола.
Справді, Поль із дружиною живуть не в мирі. Мене страшенно дивує ця незгода, щовечора ми з мамою на всі лади намагаємося їх помирити — суворістю,...
Але він помиляється, бо я добре бачила, як вона, дружина, торік плакала й тужила, відірвана від першого малюка. А що ж було б тепер.
Ми виїхали вчора, і ось ми в цій мерзенній Полтаві.
Я збожеволію! До Салону мені лишиться тільки чотири місяці... Чи готувалася я до нього? Мені потрібно було б шість місяців, щоб отямитися!
Я в Парижі! Ми виїхали в четвер увечері. Микола й Мічка провели нас до першої станції, а Поль із дружиною — до Харкова.
Мені наснилася низка лиховісних снів, що мали віщувати щось жахливе. Це сталося, принаймні я гадаю, що це воно, хоча це лихо було передбачене, і я до...
Отже, віднині я буду менша за будь-кого, неповноцінна, каліка... Мені потрібні будуть поблажливість і сприяння рідних, делікатність чужих....
Але Боже мій, чому раптом ця жахлива, страшна, нестерпна річ? Чому не зламана нога, чи зуб, чи бодай не знаю що. Чому *це?*
Візит Сент-Амана, який страшенно піднесений тим, що знову нас бачить, і будує тисячу планів про новий «отель Рамбує» на вулиці Ампер. Найбільші...
Від сьогодні я працюю в Жюліана.
Хто ж мені пише, питаю я вас? Архітектор! Що це на нього найшло, на бідолашного хлопчину. А заразом і відповідь Жюліана на мого листа з Росії, якого...
Учора була друга вистава «Король бавиться», а заразом і п'ятдесятиріччя. Природно, що лож знайти не вдалося.
Я щойно з «Французького театру», друга вистава «Короля бавиться». Зіграно недобре, навіть дивно, що в такому театрі грають так погано. Ґо-Трибуле не...
Я не беру участі в конкурсі, але все одно працюю в ательє, одна учениця позує мені, та ще й охоче, бо я віддам їй цей етюд.
Княгиня, Божидар і Черниський учора обідали в нас. Усі вважають, що я погладшала. Сент-Агат і Аделіна приходять перед обідом.
Тоні й Жюліан проводять вечір із нами, але оскільки я не маю ні етюдів, щоб показати, ні задумів, щоб винести на суд, мене це не цікавить.
Я працюю в оточенні двох-трьох жінок, які мене люблять, але перемовляються між собою й сміються, коли я не чую, що вони мені кажуть. Цей портрет я...
Тоні бачив іще не дописаний портрет і не визнав його дуже гарним. «Бачите, як важко знову взятися до справи, коли якийсь час не працював».
Сніжить. Увесь цей місяць буде жахливо темний, я б залюбки опинилася на півдні. Але це неможливо.
Я щойно прочитала одним духом «Онорину» і хотіла б володіти цією піднесеною красномовністю пера, щоб, читаючи мене, цікавилися моїм нікчемним...
Мама зустріла портрет образливою мовчанкою, потім ми покритикували зачіску, він її змінив, і сьогодні в бідолашного Тоні жахлива мігрень; але він...
Ми хвилину побалакали з Жюліаном, але вже без отих довгих розмов... Немає поживи, усе вже сказано, ми чекаємо, доки я працюватиму й творитиму. А...
Вечеря в зовсім вузькому колі — Тоні, Жюліан, Дюсотуа, Божидар, панна Вільв'єй та Еміль Бастьєн, що повернувся з села. О! я задоволена! Справжній...
Сент-Аман на сніданку, а потім приходить Соутцо. Йому доручають порозвішувати тарелі на стінах їдальні.
Сен-Марсо приходив!!
Архітектор Бастьєн, що того вечора похвалився навчити мене перспективи, приходить дати урок, Божидар присутній. Але я схоплюю такі речі з...
Зранку ми їдемо подивитися полотна, які справжній Бастьєн щойно привіз із села. Він тут, лагодить краї картин і деякі речі на задніх планах. Ми...
О! є про що розповісти. Ось уже тиждень в ательє є одна юна панна на ім'я Фергар, близька подруга Брезло, якій я сказала, що Брезло про мене...
Справжній, єдиний, неповторний, великий Бастьєн приходить сьогодні.
Це похмура зневіра, кінець усьому, від неї в мене болить спина, ноги, волосся спадає пласке й пряме.
Але оскільки є ще й запрошення від Гавіні, які мають авансцену Ротшильдів у «Французькому», доводиться встигнути на обидва. Я вдягаюся знизу, і...
Я проспала до одинадцятої і нічого не можу їсти. У мене ще нічого не почато для Салону, і нічого не намічається, — це справжня туга...
Енгельгардти, Черницький, Байєль, Божидар та Аліса на обіді. Увечері я роблю начерки біля фортепіано з думкою про Салон. Це могло б вийти цікаво!
Отже, сьогодні ввечері в нас на обіді великий, справжній, єдиний, незрівнянний Бастьєн зі своїм братом.
Сент-Аман, Жері приходять заважати мені працювати.
Що ж, виявляється, я хвора, лікар, що мене лікує й мене не знає, не має жодного інтересу мене дурити; правий бік пошкоджено, легеня уражена, це...
Що ж, сьогодні ввечері, лягаючи спати, я накидала картину, яку хотіла б написати: чоловік у профіль і в тіні грає на фортепіано, двоє інших його...
Та хіба ж у цьому річ! У мене сухоти. Він сказав мені це сьогодні: лікуйтеся, треба спробувати одужати, ви про це пошкодуєте. Мій лікар — молодий...
Воно там ворушиться. Ну от, я вже починаю перебільшувати, та ні ж, це правда, воно ворушиться, і я ніяк не можу взятися... [частина сторінки в...
Надто темно, щоб писати, ми йдемо до церкви, а звідти до Гавіні, де застаємо Жері. Жері, якому ми подарували срібний глек на згадку про Міз-Брен і...
Ґамбетта, що вже кілька днів був хворий чи поранений, щойно помер.
Увесь цей галас і газетні статті про смерть Ґамбетти ще не годні переконати, що це правда. Ця велика подія надто близько, про неї можна судити лише з...
Читання газет, повних Ґамбетти, стискає мені голову, мов залізним обручем, патріотичні тиради, гучні слова — патріот, великий громадянин, національна...
Я бачила Жюліана, який мав у кишені статтю Пеллетана, що мене так зворушила, щоб мені її показати. Він каже мені, що я ніколи не звідаю справжньої...
Гавіні проводить нас крізь привілейовані двері. Я відчувала, що бліднію вже у дворі, заклопотані люди, вінки, почервонілі очі і нарешті величний,...
Ми йдемо дивитися, як проходить процесія, з вікон пана Маринович, посла Сербії та свояка княгині, вулиця Ріволі, 240. Важко було б улаштуватися...
Тепер читати газети цікаво: «Вольтер» доводить до сліз, «Фігаро» осушує сльози репортажем, може, й безстороннім, але таким, що відбирає ілюзії та...
Справді, цей чоловік сповнював собою Францію і майже всю Європу. Усі мають відчувати, що когось бракує; здається, ніби в газетах уже нема чого...
Нерво приходив із юнаком, який вестиме котильйон, щоб залагодити подробиці.
Ми йдемо до Опери, графиня де Кесслер прислала свою ложу, «Гамлет»; із чоловіків — мій батько й Сент-Аман. Повертаємося о пів на дванадцяту.
Мічка щойно прибув. Дім ходить ходором перед завтрашнім днем — пересувають меблі, вішають люстри, драпірування тощо. Запросили силу-силенну гостей.