Та це ж я, а ще вона створила собі ідеал щастя й кохання... Довелося б цитувати геть усе. Це достоту як я, тож якби можна було вгадати, що діється в моїй голові в театрі, на балу й навіть під час розмови, неабияк здивувалися б, та й я сама... Яке нещастя, що він помер, що тепер немає жодного такого. Ах! отже, мене ніколи не надихне хтось, кого я могла б покохати, розгорнувши всі ці ще невиразні почуття, які дали б щастя якомусь надзвичайному чоловікові. Бальзак — найбільший геній... А ще перечитайте перші сторінки «Онорини» про Париж і про те, за що люблять Париж, — те, що я так часто пробувала висловити й не могла...
Mais c'est moi, et puis elle s'est fait un ideal de bonheur et d'amour... Il faudrait tout citer. C'est tout a fait comme moi, aussi si on pouvait deviner ce qui se passe dans ma tete au theatre, au bal et meme pendant une conversation, on serait bien surpris et moi-meme... Quel malheur qu'il soit mort, qu'il n'y en ait pas un comme cela a present. Ah ! je ne serai donc jamais inspiree par quelqu'un que je pourrais aimer en deployant tous ces sentiments encore confus et qui feraient le bonheur d'un homme extraordinaire. Balzac est le plus grand genie... Et puis relisez les premieres pages d' "Honorine" sur Paris et sur ce qui fait aimer Paris, ce que j'ai essaye si souvent de dire sans y arriver...