Щоденник Марії Башкирцевої
CZENUKFR

Неділя, 24 грудня 1882

Сент-Аман, Жері приходять заважати мені працювати.
Оскільки портрет завершено, я надсилаю йому сьогодні зранку чотири тисячі франків у конверті й кошик квітів від Вайяна, незрівнянного майстра-флориста. Та ще й кошик величезний, чарівний.
Він був просто-таки вражений, як каже Розалі; б'юся об заклад, що цей митець, який прийшов у це «сучасне» століття вже старим, цей митець зразка 1835 року ніколи нічого подібного не отримував. Він навіть п'яти франків Розалі не дав. Хоч його портрет міщанський, орлеаністський тощо, я повелася з ним мило, — це робиться для себе, та й до того ж так уникаєш марудного листа, який мав би супроводжувати банкноти.
Ах! не Бастьєн зробив би такий портрет. Я гадала, що Тоні зобразить мене задрапованою, грецькою, тонкою, чистою, з добре промальованими формами. А натомість він показує мене панянкою в кріслі, з віялом у руці.

Примітки

Вайян — найуславленіший флорист тогочасного Парижа, відомий розкішними композиціями. Надіслати квіти від Вайяна було жестом найпершого ґатунку. ↩
Орлеаністський — у французькому політичному й естетичному словнику «orléaniste» означало приналежність до стилю й смаку буржуазно-монархічного істеблішменту часів Луї-Філіппа (1830–48): респектабельний, умовний, позбавлений уяви. Найгірше, що Марі могла сказати про картину. ↩