Вчора ми розмовляли з тіткою про Маркуара і Діну. Не знаю, чи розповідала я вам про це дивне залицяння. Маркуар і далі бував у нас, але з Діною став...
Знову оглядаємо особняки. Не знаю, яким дивом Джон Артур дав нам адресу особняка маркіза д'Юло. Якийсь Серафен показав нам спальню пана маркіза,...
Ні! Я не можу лишатися в Парижі.
Але перед тим я ходила до Бойдів, тобто засвідчити свою шану пані Бойд.
Я хотіла лягти спати о десятій, але прийшов Блан, і я розмовляла зі своєї кімнати до півночі. Багато говорили про Кассаньяка, і ми припускаємо, що в...
Навіщо я любила саму себе! Якби я знайшла якусь брудну й справжню прив'язаність, я б забула про себе. Але, дякувати Богу, я не мала цього щастя,...
Почуваюся дуже дивно, нічого не бачу і не розумію ясно, хотіла б отупіло сидіти вдома, але оскільки за коней платять щодня, тітонька дуже бажає, щоб...
А сьогодні вранці баронеса входить із фотографією в руках. Дивлюся і впізнаю кілька облич — справді, це чотирнадцять членів флорентійського...
Ось що виспівує пан Дюма, і саме нашому Олександрові я це й адресую. Щоправда, Олександр може мені відповісти, що це його стосується і не стосується,...
Тіточку обсідають кредитори Жоржа. Я думала, що позбулася всіх цих жахів, — але ні, вони переслідують мене всюди. Я плакала від горя й люті.
Я роблю все поривами: сьогодні малювала цілий день, щоб відпочити очам, грала на мандоліні, потім знову малювала, потім на фортепіано. Ніщо в світі...
Чому так дивно все скінчилося з Антонеллі?
Дідусь — наче людина, що прокинулася від довгого сну і, звісно, від усього відвикла. В дорозі він хотів командувати, кричав на провідників, втрачав...
Нудна прогулянка в Лісі! Самі перукарі та кокотки третього сорту.
Фовель припиняє мої поїздки до Енгієна і, мабуть, відправить мене до Німеччини, що знову все переверне догори дриґом.
Ми провели гарний вечір у «Французькому». Давали «Маркіза де Вільмер» Жорж Санд.
І це не доводить, що я байдужа, — а лише те, що раніше я була такою дитиною, що не знала «куди подітися», як я часто кажу. Я нудьгувала й швидко...
А ввечері, дізнавшись, що мама з Діною йдуть у Ліс з міс Холл, я надягла пальто з трьома комірами на кшталт робесп'єрівського поверх свого білого...
Тепер мені приписали ванни зі стисненим повітрям.
Зрештою, у мене є Брюне в Ніцці, і є ще одна ідея... написати до Риму лицарю Россі, невареному омарові, що задкує... він знає якихось священиків,...
Я ненавиджу цю жалюгідну розкіш і ці кав'ярняні вогні; у сто разів більше люблю старий палац, вхід до якого освітлює благенький ліхтар, почеплений на...
І о восьмій мама, Діна, дідусь, Валіцький, Трифон, Пратер і Ренар вирушили до блаженної країни Шланґенбад. Попри всі наші чвари, ця розлука на...
З приводу поганенької книги, «Щоденника дипломата в Італії» д'Ідвіля — буря!
Відколи я приймаю повітряні ванни, вже нічого не їм; дія якраз протилежна звичайній. Коли сидиш зачинений у кабіні, читати нісенітниці неможливо — я...
Мені майже прикро, що я з нею познайомилася — вона п'є, і Розалі каже мені, що слуги в домі щохвилини перераховують пляшки. Якби не моє засліплення,...
Ремі прийшов. Я його напарфумила ефіром, карболовим розчином, фіалкою; вимастила фарбою.
Ще вчора баронеса годину намагалася вгадати, чому він не прийшов. Я ж, маючи на сумлінні свої депеші, лишаю все як є.
Холл вечеряла зі мною, і ми розлучилися лише об одинадцятій. Вона пила лише лимонад; ми говорили тільки про Флоренцію і про Лардереля. Яка чарівна...
Він мене не обожнює, ще не знає; але коли ми порозуміємося, всі побачать добре вбрану жінку.
Задля розваги я не лягала аж до шостої ранку, а о шостій я... хотіла взятися до малювання, але було так темно, що я заснула до дев'ятої; о дев'ятій...
«Це наш імператор, — казали, — якщо батько помер, то син живий!»
О дев'ятій ранку Холл справді силоміць витягла мене на верхову прогулянку, але нам дали коней з твердими ротами — твердими, як серце Олександра для...
Живопис доводить мене до сказу! Тому що в мені закладено досить, щоб творити дива, а щодо навчання я нещасніша, ніж перша-ліпша дівчинка, у якої...
Найантипатичніший із усіх баронів говорив зі мною про звіт з перегонів у Ніцці в «Le Figaro». Це під пару тому, що Бруссе казав про Антонеллі.
Я б хотіла мати справжню! Я б прив'язалася до цієї істоти, яка значить більше, ніж собака, і з якою пов'язаний спогад, яким сяк-так іноді можна...