Четвер 26 липня 1877

Сьогодні о восьмій ранку знову приходив масажист; виявляється, це справжнє розтягнення, як у Гастона.
Я роблю все поривами: сьогодні малювала цілий день, щоб відпочити очам, грала на мандоліні, потім знову малювала, потім на фортепіано. Ніщо в світі не зрівняється з мистецтвом, — яким би воно не було, як на початку, так і в мить найвищого розквіту. Забуваєш про все, думаєш лише про те, що робиш, дивишся на ці контури, ці тіні з повагою, з розчуленням; твориш, почуваєшся майже великою.
Після цього навіть не звертаєш уваги на цих чотирнадцять флорентійців, що спочивають на камінній полиці.
Ремі прийшов, і поки він ще був тут, мене відвідав Поль Пуаре, вчитель фізики в ліцеї Фонтане.
Його прислав мені Фовель — вони двоюрідні брати. Цей пан Пуаре зможе порадити щодо вибору вчителя чи студента, якому я доручу одну роботу, — а саме щось на зразок хронологічного каталогу відомих авторів від початку світу, з історичною таблицею, з якою ми його співвіднесемо. Я погано пояснюю, але це дуже винахідливо. Фовель учора дуже здивувався, коли я попросила знайти мені когось для такої справи.
Пуаре посміхнувся з великою повагою, і Ремі, ледве той пішов, дав волю всьому своєму захватові — лишився на дві години, і ми говорили про геологію. Ремі, як ви знаєте, дуже серйозний хлопець; він розповідав мені вчені речі, поки я малювала.
Ну, а потім! Ах, та що ж — потім я нудьгувала.
Хоч що роби, потрібна хоча б одна година на день для невимушеної балаканини, якщо хочеш бути щасливою. Треба бачити когось — хоча б для того, щоб розповісти, що зробила, щоб тебе осудили, схвалили, підбадьорили. Без цього все летить до біса.
Боюся зіпсувати очі і вже три дні не читаю ввечері. Останнім часом я почала бачити все розпливчасто на відстані від екіпажу до тротуару; а це ж зовсім недалеко.
Це мене непокоїть: а що, як, утративши голос, я ще й муситиму покинути малювання і читання?
Тоді я не скаржитимуся, бо це означало б, що в усіх інших моїх прикростях немає нічиєї провини і що така Воля Божа.
викреслено[Один рядок закреслено]
Масажист Жозеф — цікавий тип; щось на кшталт напівсолдата, напівбуржуа, лукавого й балакучого. Я йому сказала, що пан Гастон де Лардерель потребує його послуг і що я поговорю з ним про це.
Зрештою, розтягнення — це розвага, як, утім, і всі цікаві хвороби. З цікавих і пристойних хвороб я визнаю лише:
— мігрень,
— будь-який вивих, розтягнення, підвернуті чи зламані руки або ноги тощо,
— лихоманку, навіть тифозну,
— сухі хвороби горла, але ніколи легеневих!

Примітки

Ліцей Фонтане — паризький ліцей (нині ліцей Кондорсе), розташований на правому березі; Пуаре був двоюрідним братом лікаря-фоніатра Фовеля. ↩
Марі померла від сухот 1884 року, у двадцять пʼять років. ↩