Понеділок 7 серпня 1877

Ті дві години, що Ремі провів у нас, я була пристойна й досить мила; о четвертій ми пішли обідати до російського трактиру, взявши з собою американку, яка їсть і пʼє так, що любо глянути.
І о восьмій мама, Діна, дідусь, Валіцький, Трифон, Пратер і Ренар вирушили до блаженної країни Шланґенбад. Попри всі наші чвари, ця розлука на пʼятнадцять днів розчулила нас до сліз.
Я повернулася дуже втомлена, і Холл прийшла повечеряти зі мною — тобто, поки я їла голуба, вона теж їла голуба, скибочку холодцю і пила пляшку шампанського.
Не забувайте, що вона снідала опівдні, обідала о четвертій і ще раз злегка пообідала о шостій. Олександр — дитина порівняно з цим дивовижним ненажерою. Панночці сімнадцять років; вона дуже висока, величезна, білява й гарна. Вчора я розбудила її опівдні, і розпущене волосся, це обличчя, щедро виточене з рожевої слонової кістки, це величезне тіло — вона була чудова. Вдягнена — схожа на чоловіка.
Ми говоримо про Флоренцію.
Ви думаєте, що я не хвилююся за Росію?! Хто настільки нещасний, настільки мерзенний... щоб забути про батьківщину в небезпеці?! Ви думаєте, що ця байка про перегони зайця й черепахи, застосована до Росії й Туреччини, не ранить мене?! Хіба через те, що я говорю про голубів, американку й Олександра, я не хвилююся, і то всерйоз, за нашу війну?!
Невже ви думаєте, що сто тисяч зарізаних росіян загинули б, якби досить було моїх молитов і тривог, щоб захистити їх!!
Флоренція, Рим, Париж... байдуже, бо я в розпачі! Я втратила всю мужність і всю надію. Я вже нічого не чекаю!!!
І саме це мене жахає і саме це мене знищує.
З жахом думаю про перебування в Парижі і з відчаєм — про поїздку до Італії.
Почекаймо, поки повернуться наші й закінчиться лікування, а тим часом... о, тим часом... намагатимуся чимось зайнятися, читати, мріяти, спати!
Замість того, чого мали право і не мали права чекати... таке існування, як моє!!!... Боже, збережи вас від цього, хоч би хто ви були.
Може, слід радіти цьому, Бог нагородить мене за це, може...
Знаєте, чому моє серце в розпачі?
Бо мені здається, що я вже нікому не можу сподобатися. І цей жахливий, найжахливіший зі страхів робить мене гіршою за мертву.
Жюлі де Бенкендорф напевно за містом — приблизно в цю пору року вона там і була, коли я проїжджала через Берлін.
Так... а що, як я нікому не подобаюся?!!!

Примітки

В оригіналі англійською: «gangster». ↩
Російсько-турецька війна 1877–1878 років, що велася за Балкани; Росія повільно просувалася проти османського опору, що викликало тривогу в суспільстві Санкт-Петербурга й серед російської еміграції. ↩