❦
Середа 1 серпня 1877
Учора до третьої ранку я не спала, напівдрімаючи в ліжку, поки Розалі, сидячи на підлозі, розповідала мені варіації на вічну тему. Проте, попри пʼєсу, попри розповіді, я не могла по-дурному розчулитися, як мала дурість робити рік тому. Це ще раз доводить, що я стаю чарівнішою і що цей шахрай Олександр зробив мене пристойнішою1 у любовних справах (?)Jusqu’à trois heures du matin hier j’ai veillé à moitié endormie dans mon lit pendant que Rosalie assise par terre me racontait des variations sur le thème éternel. Cependant malgré la pièce, malgré les histoires, je n’ai pu m’attendrir sottement comme j’en avais la bêtise il y a un an. Ce qui prouve une fois de plus que je deviens charmante et que cette canaille d’Alexandre m’a rendue plus comme il faut en matières amoureuses (?)
І це не доводить, що я байдужа, — а лише те, що раніше я була такою дитиною, що не знала «куди подітися», як я часто кажу. Я нудьгувала й швидко надавала тіла цій нудьзі. Дитячість особистостей, як і дитячість народів, які нічого не розуміли в нематеріальному і в яких найменші речі набували тіла. Я не хочу зрікатися того, що писала про Антонеллі, бо не написала нічого зайвого і нічого без причини. Ви, втім, це знаєте, о ви, що ніколи не прочитаєте цього чудового твору. Але Антонеллі — це була історія розрахунку, в якій мене по-дурному ввело в оману незнання світських звичаїв, і з якої я мало не зробила сердечну історію — завжди через цю лють надавати тіла всім моїм невловимим прикростям. Я часто повертаюся до цього, бо в міру того, як я стаю чарівнішою, дедалі дужче відчуваю, як випинаються речі, сказані необачно, яких я ніколи не думала серйозно, — сказані вголос, вони б нічого не означали, але написані — які ж вони важкі й незручні!... якби йшлося лише про мене — ще б нічого, але йдеться про те, що ви подумаєте, і ви знаєте — хто.
Et cela ne prouve pas que je sois indifférente, mais que avant j’étais si enfant que je ne savais « où me mettre » comme je dis souvent. Je m’ennuyais et je me faisais vite un corps de cet ennui. Enfance des individus comme enfance des peuples qui ne comprenaient rien d’immatériel et chez lesquels les moindres choses prenaient un corps. Je ne veux pas renier ce que j’ai écrit à propos d’Antonelli, car je n’ai pas écrit de trop, ni sans motif. Vous le savez d’ailleurs, ô ceux qui ne lirez jamais ce magnifique ouvrage. Mais Antonelli était une histoire d’intérêt dans laquelle j’ai été sottement induite en erreur par mon ignorance des procédés du monde, et dont j’ai presque fait une affaire sentimentale toujours par cette rage de donner un corps à tous mes impalpables ennuis. Je reviens bien souvent là-dessus, c’est qu’à mesure que je deviens plus charmante je sens de plus en plus ressortir les choses dites à la légère, que je n’ai jamais pensées sérieusement, qui dites ne seraient rien, mais qui écrites sont d’un lourd et d’un embarrassant !... s’il ne s’agissait que de moi passe encore, mais il s’agit de ce que vous penserez et vous savez qui.
«Два почуття притаманні гордовитим або чутливим натурам: надзвичайна вразливість до чужих думок і надзвичайна гіркота, коли ця думка несправедлива».
« Deux sentiments sont communs aux natures altières ou affectueuses, celui de l’extrême susceptibilité de l’opinion et de l’extrême amertume quand cette opinion est injuste ».
Що ж це за чарівна істота, яка написала це? Уже не памʼятаю, але я цитувала ці рядки рівно рік тому, і прошу вас іноді згадувати про них, думаючи про мене.
Quelle est donc l’adorable créature qui a écrit cela ? Je ne sais plus mais j’ai déjà cité ces lignes il y a juste un an et je vous prie d’y penser quelquefois en pensant à moi.
Ви, мабуть, думаєте, що, кажучи, ніби Олександр зробив мене пристойнішою у любовних справах, я мала намір переконати вас, що беру Олександра як урок на зразок Одіффре та Антонеллі? Ні ж, правда? Ні, бо я ні про що не шкодую; так мало бути; я б зробила це знову, не захоплююся собою, але оскільки це було мимовільно, то й не звинувачую себе. Якби таких речей не траплялося, життя було б надто досконалим, це вже не було б життям.
Vous croyez peut-être qu’en disant qu’Alexandre m’avait rendue plus comme il faut en matières amoureuses, j’ai eu l’intention de vous faire accroire que je prenais Alexandre comme une leçon dans le genre d’Audiffret et d’Antonelli ? Non n’est-ce pas ? Non, parce que je ne me repens de rien; ça devait être ainsi; je l’aurais refait, je ne m’admire pas mais comme c’était involontaire je ne m’accuse pas non plus. Si des choses comme cela n’arrivaient pas la vie serait trop parfaite, ce ne serait plus la vie.
Що мене, наприклад, скажено дратує — так це те, що він бачив мене некрасивою й незграбною, і навіть... ось, повертаючись із Сорренто в калясці, після тієї сутички, — памʼятаєте, — він завдав болю моїй руці й, щоб перепросити, поглядом попросивши в пані схвалення, аби все вийшло стриманіше, поцілував мені руку між рукавичкою і рукавом. Так от, від боротьби, спеки, пилу, рукавички — хтозна від чого ще? — це місце на запʼясті стало майже зморщеним... шкіра здавалася некрасивою, злущеною!..
Ce qui m’enrage par exemple c’est qu’il m’ait... vue laide et maladroite et même... tenez, en retournant de Sorrento, en calèche, après cette bataille, vous vous souvenez il m’a fait mal à la main et pour s’excuser et sollicitant du regard l’approbation de Madame pour faire les choses plus froidement, il me baisa la main entre le gant et la manche. Eh bien la lutte, la chaleur, la poussière, le gant, que sais-je ? m’avait rendue cette partie du poignet presque ridée... la peau semblait vilaine, pelée ! ..
«Фу! Яка у вас бридка шкіра!» — вигукнув Олександр! Моя шкіра, розумієте, можливо, єдине, що бездоганне в моїй особі! Хіба ж мене не наврочили!
Fi ! quelle vilaine peau vous avez-là ! s’écria Alexandre ! Ma peau, comprenez-vous, la seule chose peut-être qui est irréprochable dans ma personne ! N’est-ce pas qu’on m’avait jeté un sort !
Ось що мене скажено дратує, обурює і спонукало б зробити... все на світі, щоб реабілітувати себе!!!! Без Діни та Олександра та без жодної думки про те, щоб мене покохали, я навіть не думала б про це.
Eh bien voilà ce qui m’enrage, m’exaspère et me ferait faire le... diable pour me réhabiliter !!!! Sans Dina et Alexandre et sans la moindre idée de me faire aimer, je ne penserais seulement pas à cela.
Я знову бачила своїх учених і думаю, що каталог можна буде здійснити.
J’ai de nouveau vu mes savants et je crois que le catalogue pourrait se réaliser.
Ці люди сміються, бо я займаюся такими речами.
Ces gens-là rient parce que je m’occupe de ces choses-là.
Мені так хочеться це мати.
J’ai tellement envie d’avoir cela.
Ремі ніколи не йде, коли вже прийшов. Я дуже рада, коли комусь у мене добре.
Rémy ne s’en va jamais, quand il vient, je suis très contente si on se plaît chez moi.
Примітки
В оригіналі французькою: «comme il faut». ↩