Пʼятниця 3 серпня 1877

Якийсь час тому я зустріла леді Картьє та її дочок, а сьогодні вони були в мене.
Тепер мені приписали ванни зі стисненим повітрям.
У нашій родині всі обожнюють одне одного, і все ж рідко де знайдеш Пекло, що дратувало б так неприємно, як наша домівка.
Про що ж я думала, коли задумала поїхати до Лондона! А Виставка? Тим краще, тож поїду на двадцять пʼять днів до Італії.
Ми були в Мюзарі, там не було нікого з попереднього разу, але Блан був з нами. Я пішла туди лише заради Холл: учора я домоглася, щоб вона запропонувала мені листи, — тепер вона має мені їх дати.
Крім того, я написала вчора Жюлі де Бенкендорф, уродженій Войєйковій, нібито для того, щоб запитати, чи вона справді їде до Вісбадена й Біарріца: «Я була б така щаслива вас зустріти».
А насправді — щоб побачити, як вона мені відповість. Ви знаєте, що, одружившись із Бенкендорфом, вона більш-менш двоюрідна сестра всіх Талейранів-Перігорів, а у Флоренції баронеса де Талейран-Перігор тримає перший салон іноземної колонії. Жюлі ще до заміжжя жила якийсь час із матірʼю у Флоренції. Цілком можливо, що цього літа вона поїде до Карлсбада чи Вісбадена «худнути», — тоді я могла б навідати її із Зодена. Вона завжди добре ставилася до мене, і це була чудова дівчина, трохи навіжена, але добра.
Гм... це було б... чудово!!
викреслено[Два рядки закреслено]
Мертенси та міс Холл щойно повернулися, і американка приносить мені гарний, зовсім білий букет.
викресленоСубота 5 серпня 1877
Ви, мабуть, думаєте, що цього вечора я пройшла непоміченою, як собака?
Якщо ви так думаєте, то лише тому, що не знаєте: у мене нарешті був капелюх, за яким я зітхала; не надто великий, не надто малий, круглий, ледь піднятий з одного боку, і навколо одне гарне біле перо. Я носила його на лобі, як завжди, і це віддавало гравюрою, не виходячи за межі сучасної моди. Знайте, народи, що капелюх, якщо це не чепчик на манір англійської дівчинки, має бути вище піднятий ззаду, ніж спереду. Немає нічого огиднішого, ніж круглий капелюх, насунутий на потилицю. Рембрандт не здогадувався, яких карикатур нароблять його картини. Коротше кажучи, яка б не була мода, носіть круглі капелюхи лише на лобі, щоб лінія йшла від лоба вгору по волоссю, або ж закриті капелюхи, які й справді носять на потилиці, як чепці.
Токи становлять виняток і не мають іншого правила, крім примхи. Є ще й історичні капелюхи, з яких найграціозніші й найбільше до лиця — ватто; цей фасон я й обрала.
Тепер для вулиці, в Парижі, я ношу скромні соломʼяні капелюшки з легким газовим шарфом і букетом конвалій. Усе дуже просте, дуже легке, дуже витончене. Для подорожей і дощових днів — маленький досить гострий фетровий капелюх з півнячим пером. Не смійте думати, що я ношу фетрові капелюхи з опущеними крисами! Це було б жахливо, мої криси, як у чоловіків, навіть дещо більш заокруглені. Нарешті, як примха, у день веселощів і доброго настрою я вдягну жахливий капелюх, досить плоский, що спускається до потилиці й виходить гострим кутом на лобі, граційно підводячись з кожного боку, не загортаючись; він схожий на капелюх із круглими крисами, що трохи висять усередину, і нахиляється гострим кутом спереду під білим бантом, з якого виглядають два позолочені гусячі пера. Навколо — вуаль із білої гази, з якою можна робити що завгодно.

Примітки

Ванни зі стисненим повітрям (фр. bains dʼair comprimé) — модна в XIX столітті пневматична терапія, за якої пацієнти сиділи в герметичних камерах; призначалася при захворюваннях горла й легень. ↩
Талейрани-Перігори — одне з великих імен французької аристократії, носії спадщини знаменитого державного діяча Шарля Моріса де Талейрана-Перігора (1754–1838). ↩
Стиль ватто — капелюхи, навіяні пасторальними сценами й «галантними святами» на картинах Антуана Ватто (1684–1721); вирізнялися мʼякими, романтичними силуетами в дусі старого режиму. ↩