❦
Середа 15 серпня 1877
Ми йдемо до Сен-Оґюстена1, на месу о першій, бо сьогодні свято Імператора2. Здавалося, всі прийшли радше заради Поля де Кассаньяка3, аніж заради Наполеона III чи IV4. Навколо мене говорили про нього з ніжною фамільярністю; з нетерпінням і хвилюванням чекали на його появу, і коли він увійшов — швидко, немов нічого не було в нього на шляху, — усі разом прихильно заворушилися, як при появі улюбленого коня. І говорили про Наполеона, про «нашого імператора».Nous allons à Saint-Augustin, à la messe d’une heure; puisque c’est la fête de l’Empereur. Tout le monde avait l’air d’être venu plutôt pour Paul de Cassagnac que pour Napoléon III ou IV. On en parlait autour de moi avec une tendre familiarité; on attendait son entrée avec impatience, inquiétude et lorsqu’il entra, passant vite et comme s’il n’y avait rien sur son passage, ce fut un mouvement général affectueux, comme à l’apparition du cheval favori. Et puis on parlait de Napoléon, de « notre empereur ».
«Це наш імператор, — казали, — якщо батько помер, то син живий!»
C’est notre empereur, disait-on, si le père est mort le fils est vivant !
Я вже не знаю, що мені більше подобалося: добре вдягнені люди чи простолюдини у святковому — з букетами фіалок, фіалковими стрічками... Я теж носила кілька фіалок, захованих у мереживо, але думала при цьому про неаполітанські фіалки і дражнила себе, картаючи за свою ослячу дурість — за столом, у Сорренто взагалі. Фіалки! Олександр... як би я хотіла бачити його популярним, уславленим, знаменитим.
Je ne sais plus ce qui me plaisait d’avantage, les gens bien mis ou les gens du peuple, endimanchés, avec des bouquets de violettes, des rubans violets... Moi aussi je portais quelques violettes cachées dans des... dentelles, seulement je pensais aux violettes de Naples et je me taquinais en regrettant ma bêtise à âne; à table, à Sorrento en général. Les violettes ! Alexandre... je voudrais bien le voir populaire, acclamé, célèbre.
Що б там не казали, головна принада партії — таки Кассаньяк; всі піддаються впливу краси і сили.
On a beau dire, c’est Cassagnac qui est l’attraction du parti, tout le monde se laisse influencer par la beauté et par la force.
Поруч із нами була маленька білява жінка, досить вродлива, у сукні з білого перкалю поверх спідниці з поганого чорного шовку, в чорному капелюсі і з золотим лорнетом — надто гарним, щоб пасувати до всього іншого. Я б побилася об заклад, що вона якоюсь мірою повʼязана з Кассаньяком, і навіть поклялася б, що саме він подарував їй цей лорнет. Після меси вона пройшла праворуч від мене, щоб опинитися на шляху прославленого чоловіка, — у неї був такий вигляд, що я про все й здогадалася. Справді, проходячи повз, Кассаньяк привітав її з великою холодністю, але мене цим не переконаєш... хоч... зрештою, нічого у цьому світі.
A côté de nous était une petite femme blonde, assez jolie, en robe de percale blanche sur une jupe de mauvaise soie noire, un chapeau noir et un lorgnon en or qui était trop beau pour aller avec le tout. J’aurais parié qu’elle était quelque chose à Cassagnac et même je jurerais que c’est lui qui lui a donné ce lorgnon. A la fin de la messe elle passa à ma droite pour être sur le chemin de l’homme fêté, elle avait un certain air qui me faisait deviner tout cela. En effet en passant Cassagnac la salua avec beaucoup de froideur mais vous ne m’en ferez pas accroire... si... rien au monde enfin.
Він не захотів мене бачити. Це з його боку дуже мило. Починаю замислюватись, що це означає: якщо, як я припускала, Блан більше не його друг, все просто. Блан, не бачачись із ним, не передав нашого запрошення, і Кассаньяк, зустрівши нас два-три рази за місяць і не отримавши жодної прямої звістки, може думати, що ми робимо це навмисно.
Il n’a pas voulu me voir. Ça c’est très gentil de sa part. Je commence à me demander ce que cela signifie : Si comme j’ai supposé Blanc n’est plus son ami, c’est tout simple. Blanc ne le voyant plus ne lui a pas transmis notre invitation et Cassagnac nous ayant rencontré deux ou trois fois depuis un mois et ne recevant aucun avis direct peut croire qu’on le fait exprès.
Інакше я нічого не можу пояснити: першого разу він різко зупинився, наче ми мали зупинити екіпаж.
Autrement je ne m’explique rien; la première fois il s’était arrêté court comme si on devait arrêter la voiture.
Але я нічого в світі не зроблю, щоб дізнатися:
Mais je ne ferai rien au monde pour savoir:
- по-перше, тому що в мене було стільки всіляких неприємностей, що відтепер хочу жити спокійно, і
- 1 - parce que j’ai eu tant d’ennuis de tous genres que je veux désormais rester tranquille et
- по-друге, тому що подумки я в Італії і простую до Риму.
- 2 - parce que je suis en Italie et songe à marcher à Rome.
На виході почалася штовханина, що мала б утішити будь-якого доброго імперіаліста. Кассаньяка тиснули, і оскільки йому перегороджували вихід, ніхто не виходив. Потім крики, оплески — негайно притишені розважливими або заздрісними...
A la sortie ce fut une cohue qui devait réjouir tout bon impérialiste. On pressait Cassagnac et comme on l’empêchait de sortir personne ne sortait. Puis des cris, des applaudissements aussitôt réprimés par les sages ou par les jaloux...
Я люблю такі свята: люди були в церкві і навколо на площі, як одна велика родина; через кілька фіалок, що кожен носив на грудях, люди не дивилися одне на одного як на чужих — ще трохи, і простягнули б одне одному руки. Але я нічого не вмію розповідати; два роки тому таке видовище сповнювало мене невимовним захватом... Я обожнюю спостерігати натовп, зібраний однією ідеєю, задля однієї справи і особливо задля однієї людини, — в цьому є щось дуже велике, дуже прекрасне. Ці люди хочуть свого Імператора... і хто знає? Можливо, саме йому судилося повернути мир і славу найблискучішій країні світу.
J’aime bien des fêtes comme celle-là; on était dans l’église et tout autour sur la place comme une énorme famille, les quelques fleurs violettes que chacun portait sur la poitrine faisait qu’on ne se regardait pas comme des inconnus, encore un peu on se donnerait la main. Mais je ne sais rien raconter, il y a deux ans un pareil spectacle me mettait dans un enthousiasme inexprimable... J’adore à voir une foule rassemblée avec la même idée, pour une même chose, et surtout pour une même personne, cela a quelque chose de très grand, de très beau. Ces gens-là veulent leur Empereur... et qui sait ? Peut être est-ce à lui de redonner la paix et la gloire au plus brillant pays du monde.
Кассаньяк стояв там наївний і щасливий, мов дитина. Лише свідомість загальної прихильності довкола може надати обличчю такого виразу — доброго, довірливого, гордого і ніжного.
Cassagnac était là naïf et heureux comme un enfant. Il n’y a que la sympathie générale dont on se sait entouré, qui puisse donner cette expression bonne, confiante, fière et tendre.
Шкода, що все так невдало склалося... для мене — байдуже, але ця дурна баронеса дратує мене, і перед нею я почуваюся приниженою.
C’est dommage que cela soit si mal tourné... pour moi rien, mais c’est cette stupide baronne qui m’agace et devant laquelle je suis humiliée.
А я думала, як шкода, що Олександр не вчетверо багатший, ніж тепер, або що він не такий, як Кассаньяк.
Moi, je songeais que c’était dommage qu’Alexandre ne fût pas quatre fois plus riche encore ou bien comme Cassagnac.
Маркуар мені не пише! Кассаньяк мене уникає.
Marcuard ne m’écrit pas ! Cassagnac m’évite.
Маркуар — нещира людина, Кассаньяк — ось кого я хотіла б мати за друга. Ні, жоден друг не може мене втішити. Кому б я наважилася зізнатися, що нещасна, бо мене не приймають у товаристві? Нікому; тому всі дивляться на мене, хитають головою і відходять, нічого не розуміючи або вважаючи, що я закохана!!
Marcuard est un homme faux, c’est Cassagnac que je voudrais pour ami. Non, aucun ami ne peut me consoler. A qui oserais-je avouer que je suis malheureuse parce qu’on ne veut pas me recevoir dans la société ? A personne, aussi chacun me regarde, secoue la tête et s’éloigne n’y comprenant rien ou bien pensant que je suis amoureuse !!
Сьогодні в церкві, як і кілька місяців тому у Версалі, я подумала: Париж може бути приємним, але за умови, що ти в цьому середовищі.
Aujourd’hui à l’église comme il y a quelques mois à Versailles j’ai pensé que Paris peut être agréable mais à condition d’être dans ce milieu-là.
Примітка упорядників · note of the Cercle edition’s editors on the manuscript
[Один аркуш вилучено]
[Une feuille enlevée]
Площа була переповнена людьми... але чогось бракувало — не знаю чого, якоїсь святості... Мені здається, що в якщо вони збираються на свято легіт легітимістів5 усе має відбуватися інакше.
La place était encombrée de monde... mais cela manquait de je ne sais quoi, de sainteté... il me semble que chez si ils s’assemblent pour une fête de légit les légitimistes cela doit se passer autrement.
Тітонька відвезла мене в Ліс майже силоміць. Я ненавиджу тут виходити.
Ma tante m’a emmenée au Bois presque de force. Je déteste sortir ici.
Все одно: я можу цінувати лише того, хто відрізняється від інших. Олександр, наприклад, — що б там не казали Торлонія і Антонеллі, він ніколи не стане таким, як вони, і про нього ніколи не говоритимуть так само, як про них, Одіффре, або пана Жанвьє де ла Мотта, або навіть князя Торлонія... У ньому є щось, що дуже здалеку і геть навскіс нагадує великих людей.
C’est égal je ne puis estimer que ce qui est différent des autres, Alexandre par exemple, quoi qu’en disent les Torlonia et les Antonelli, ce ne sera jamais leur semblable et en bien ou en mal on n’en parlera jamais comme d’eux. d’Audiffret, ou de M. Janvier de la Motte ou même du prince Torlonia... Il y dans lui quelque chose qui ressemble, de très loin et tout de travers, aux grands hommes.
Ви думаєте, Кассаньяк — велика людина? Не зовсім, але в будь-якому разі це людина... знаменита, а від цього вже недалеко.
Pensez-vous que Cassagnac soit un grand homme ? Pas tout à fait, mais dans tous les cas c’est un homme... célèbre et cela se touche de près.
Примітки
Сен-Оґюстен — модна церква у 8-му окрузі Парижа, завершена 1871 року в неовізантійському стилі. ↩
Свято Внебовзяття (15 серпня) було проголошено днем іменин Наполеона I 1806 року; бонапартистська партія продовжувала відзначати його як політичну, так само як і релігійну, подію. ↩
Поль де Кассаньяк (1842–1904) — запальний бонапартистський журналіст і політик, редактор «LʼAutorité»; одна з найзапекліших постатей у французькому політичному житті. ↩
Наполеон IV — імператорський принц Луї-Наполеон (1856–1879), син Наполеона III і спадкоємець бонапартистських прав; загинув 1879 року в бою із зулусами в Південній Африці. ↩
Легітимісти — прибічники старшої гілки Бурбонів, претендентом якої був граф де Шамбор (див. 16 липня 1877 р.); суперники бонапартистів. ↩