❦
Неділя 15 липня 1877
Вчора я знову взялася малювати, мою подорожню майстерню встановлено.Dimanche 15 juillet 1877
Вчора ми розмовляли з тіткою про Маркуара і Діну. Не знаю, чи розповідала я вам про це дивне залицяння. Маркуар і далі бував у нас, але з Діною став зовсім холодним, ледве-ледве ввічливим. Це, на нашу з мамою думку, через те, що вона поводилася з ним вкрай нерозумно. То дозволяла цілувати себе в руку в кожному зручному куточку, то кокетувала з усіма цими молодими людьми і не озивалася до нього й словом. Такі витівки іноді й вдаються, але вкрай рідко — з серйозними, практичними, швейцарськими чоловіками, що мають шлюбні наміри.
Nous parlions hier avec ma tante de Marcuard et de Dina. Je ne sais si je vous ai tenu au courant de cette cour bizarre. Marcuard n’a pas cessé de venir chez nous en devenant tout à fait froid, tout juste assez poli, avec Dina. Cela tient comme nous pensons, maman et moi, à ce qu’elle a tenu vis-à-vis de lui une conduite très bête. Tantôt elle se laissait baiser la main dans chaque coin commode et tantôt elle était coquette avec tous ces petits jeunes gens et ne lui adressait pas la parole. Ces farces-là réussissent quelquefois, mais très rarement avec des hommes sérieux, positifs, suisses et qui ont des idées de mariage.
Гадаю, вони таки в нього були — інакше його поведінка була б надто зухвалою. Він не говорив солодких слів, але поводився як чесна людина, яка кохає молоду дівчину і не приховує своїх намірів. Діна поводилася неналежно — ви легко уявите, що виходить, коли від природи важкувата людина намагається вдавати з себе пташку. В усякому разі, це для нас усіх велике розчарування, і мама дуже дорікала Діні.
Je suppose bien qu’il en avait, sans cela sa conduite serait par trop impertinente. Il ne disait pas de sucreries, mais se conduisait comme un honnête homme qui aime une jeune fille et qui ne cache pas ses intentions. Dina n’avait pas des manières convenables, vous vous imaginez facilement ce que cela peut être lorsqu’une personne naturellement lourde veut faire la légère. Dans tous les cas c’est un bien grand désappointement pour nous tous, que maman a beaucoup reproché à Dina.
Я щойно повернулася з Мадлен, куди ходила з баронесою подивитися на модниць. Але щодо цього мене обдурили.
Je reviens de la Madeleine où je suis allée avec la baronne pour voir les élégantes. Mais j’ai été volée sur ce point-là.
На мені була біла бавовняна сукня, підперезана єгипетською тасьмою. Білі шкіряні туфлі. Соломʼяний капелюх із шарфом із білого крепу та букетиком конвалій. Велика біла парасолька — зовсім гладенька, дуже плоска. Простіше бути неможливо.
Je portais une robe de coton blanc, serrée à la taille par un galon égyptien. Des souliers de peau blanche. Un chapeau de paillasson avec une écharpe de crêpe blanc et un bouquet de muguets. Une grande ombrelle blanche tout unie, très plate. Impossible d’être plus simple.
Щоб повернутися до Маркуара: навіть Олександр вважав, що той цілком захоплений. Напередодні нашого жахливого зʼясування стосунків він довго говорив зі мною про Маркуара, майже на вухо, а Скініна лукаво всміхався зі своєї ложі. І в Сорренто. Ми йшли разом увечері, повертаючись від Гамонтових. Олександр мав знуджений і розгублений вигляд, а я тремтіла від страху, що дратую його й наганяю на нього нудьгу. Діна й Маркуар випередили нас.
Pour en revenir à Marcuard, Alexandre même le croyait entièrement pris. La veille de notre affreuse explication, il m’a parlé longtemps de Marcuard presque à l’oreille et Schininà souriait malicieusement de sa loge. Et à Sorrento. Nous marchions ensemble, le soir en retournant de chez les Hamontoff. Alexandre avait l’air ennuyé et perdu et moi je frémissais de l’impatienter et de l’ennuyer. Dina et Marcuard nous dépassèrent.
— За два тижні, — глузливо мовив Олександр, — пан і пані де Маркуар.
- Dans quinze jours, dit Alexandre d’un ton railleur, M. et Mme de Marcuard.
— А чому б і ні? — сказала я, дуже втішена думкою, що таке можливе. — Вони обоє чарівні. Тільки ви один не гідні...
- Pourquoi pas ? dis-je très contente à l’idée de la possibilité d’une telle chose, ils sont tous les deux charmants. Il n’y a que vous qui n’êtes pas digne...
— О! Я, — сказав він, — це не для мене...
- Oh ! moi, dit-il, ce n’est pas pour moi...
І, щоб надати цим словам поетичності, він вимовив їх із виглядом Гамлета.
Et pour poétiser ces paroles il les dit d’un air de Hamlet.
— Ще б пак, — поспішила я відповісти, — ще б пак.
- Je crois bien, me suis-je empressée de lui répondre, je crois bien.
Ах! Якби Діна вийшла заміж за Маркуара! Я лишилася б в Італії, і пані де Маркуар вивозила б мене у світ.
Ah ! si Dina avait épousé Marcuard. Je demeurerais en Italie et Mme de Marcuard me conduirait dans le monde.
У мене є репродукція фотографії Лардереля, тож я відішлю ту, яку надіслав мені Маркуар.
J’ai la reproduction de la photographie de Larderel, je m’en vais renvoyer celle que Marcuard m’a envoyée.
Мені так нудно, що хочеться померти. Мені так нудно, що ніщо на світі, здається, не може мене розважити, зацікавити. Я нічого не бажаю, нічого не хочу! Ні, одного я б таки дуже хотіла — не соромитися того, що зовсім отупію. Одним словом, мати змогу нічого не робити, ні про що не думати, жити, як рослина, і не мати за це докорів сумління.
Je m’ennuie au point de désirer mourir. Je m’ennuie tant que rien au monde, ce me semble ne peut m’amuser, m’intéresser. Je ne désire rien, je ne veux rien ! Si, je désirerais beaucoup n’avoir pas honte de m’abrutir tout à fait. Pouvoir en un mot ne rien faire, ne penser à rien, vivre comme une plante, sans en avoir de remords.
Блан провів вечір у нас. Ми розмовляли. Мені добряче остогидли власні розмови відтоді, як я прочитала, що пише пані де Сталь про те, як іноземці наслідують французький дотеп. Якщо її послухати, то лишається тільки сховатися в [Один рядок закреслено] свою нору й ніколи не наважуватися зіткнутися з величним французьким генієм.
Blanc a passé la soirée chez nous. Nous avons causé. Je suis assez dégoûtée de ma causerie depuis que j’ai lu ce que dit Mme de Staël sur l’imitation de l’esprit français par les étrangers. A l’écouter on n’a qu’à se cacher dans [une ligne rayée] son trou et ne jamais oser affronter le contact du sublime génie français.
Читання, малювання, музика — а все одно нудьга, нудьга, нудьга! Окрім цих занять і розваг, потрібне щось живе, а я нуджуся. Я нуджуся не тому, що я вже велика дівчина на виданні, ні; ви надто добре про мене думаєте, щоб у це повірити. Я нуджуся тому, що все моє життя пішло шкереберть і що я нуджуся!
Lecture, dessin, musique, mais ennui, ennui, ennui ! Il faut en dehors de ces occupations de ces délassements quelque chose de vivant, et je m’ennuie. Je ne m’ennuie pas parce que je suis une grande fille à marier, non; vous avez trop bonne opinion de moi pour le croire. Je m’ennuie parce que ma vie est toute de travers et que je m’ennuie !
Париж мене вбиває! Це кавʼярня, добре доглянутий готель, базар. Що ж, треба сподіватися, що із зимою, з Оперою, Булонським лісом і навчанням я до нього звикну.
Paris me tue ! C’est un café, un hôtel bien tenu, un bazar. Enfin, il faut espérer qu’avec l’hiver, l’Opéra, le Bois, les études je m’y ferai.
Я нікого не знаю!
Je ne connais personne !
Берта поїхала до Бретані з невісткою і братом.
Berthe est partie pour la Bretagne avec sa belle-sœur et son frère.
Мені навіть не хочеться писати Маркуарові.
Je n’ai même pas envie d’écrire à Marcuard.