❦
Субота 21 липня 1877
Мене жахає, як плине час! Я пропала! Мені боляче бачити себе такою!Je suis épouvantée de la fuite du temps ! Je suis perdue ! Je suis désolée de me voir ainsi ! je cherche partout des bons moments, je me fatigue, je ne dors pas.
Навіщо я любила саму себе! Якби я знайшла якусь брудну й справжню привʼязаність, я б забула про себе. Але, дякувати Богу, я не мала цього щастя, лишилася сама з собою — і бачити себе такою жахливо!
Pourquoi me suis-je aimée ! Si j’avais trouvé quelque sale et véritable affection je m’oublierais. Mais grâce à Dieu je n’ai pas eu ce bonheur, je suis restée à moi et me voir ainsi c’est affreux !
Спроби, розчарування, боротьба, сльози, відчай — і тепер знаєте, чим я стала? ! Чи знаєте, як далеко... сягає моє нещастя! Знаєте ви, наскільки пропащою я себе почуваю, чим я стала ?! Ну то ось: я стала смиренною!!!
Essais, désillusions, luttes, larmes, désespoir et à présent savez-vous ce que je suis devenue ? ! Savez-vous jusqu’où va... mon malheur ! Savez-vous jusqu’à quel point je me sens perdue, ce que je suis devenue ?! Eh ! bien je suis devenue résignée !!!
Що може бути прекраснішим.
C’est tout ce qu’il y a de plus beau.
Я знову була у вишивальників: баронеса мене дратувала, тіточка виводила мене з терпіння, Дашад був дурний!
J’étais encore chez des brodeurs, la baronne m’agaçait, ma tante m’impatientait, Dachad était stupide !