❦
Вівторок 24 липня 1877
... «він тягнув за собою, отупляв, розтринькував, компрометував усе в найвиснажливіших, найнижчих, найганебніших утомах гри: я розумію блідість, навіть знемогу, що виникають з оргій і кохання жінок; у цьому є енергія, що підносить їх, результат, що їх поетизує, причина, що їх виправдовує. Душа на мить мала в цьому свою частку; усі чуття виконали своє призначення: очі, бачачи прекрасні форми; руки, торкаючися їх; вуха, слухаючи слова кохання, які, правдиві чи облудні, завжди солодко чути; уста, смакуючи навмання вина й поцілунки; нюх, вдихаючи густі й змішані пахощі квітів, плодів і жінок. Але ця блідість — відблиск зеленого сукна, але ці повіки, опалені й почервонілі від завжди нерухомого погляду, але ця сутулість від напруження голови в одну точку; але це нервове тремтіння, народжене з емоцій, які треба приховувати; але ця мовчазна оргія в нижчих частинах душі; але це потворне, безплідне співжиття чоловіка й карти — для мене, для будь-якої розважливої істоти, і ще більшою мірою для жінки, що мусить від цього страждати, є однією з найогидніших речей, що існують...»... « il traînait, abrutissait, gaspillait, compromettait tout dans les fatigues du jeu les plus énervantes, les plus basses, les plus honteuses des fatigues: Je comprends la pâleur, l’anéantissement même qui résultent des orgies et de l’amour des femmes; il y a dedans une énergie qui les relève, un résultat qui les poétises, une cause qui les excuse. L’âme y a eu un instant sa part; tous les sens y ont fait leur office: les yeux en voyant de belles formes; les mains en les touchant; les oreilles en entendant des mots d’amour, qui vrais ou faux sont toujours doux à entendre; la bouche en savourant à tort et à travers les vins et les baisers; l’odorat, en aspirant les parfums concentrés et mêlés de fleurs, des fruits et des femmes. Mais cette pâleur, reflet d’un tapis vert, mais ces paupières brûlées et rougies par un regard toujours fixe, mais ce dos voûté par la tension de la tête vers un seul point; mais ce tremblement nerveux né d’émotions qu’il faut cacher; mais cette orgie muette dans les parties inférieures de l’âme; mais ce concubinage monstrueux, stérile, d’un homme et d’une carte, est pour moi, pour tout être sensé, et à plus forte raison pour la femme qui doit en souffrir, une des plus repoussantes choses qu’il y ait... »
Ось що виспівує пан Дюма, і саме нашому Олександрові я це й адресую. Щоправда, Олександр може мені відповісти, що це його стосується і не стосується, бо він не виключно гравець, що справді було б потворним, але він робить усе, що допускає і в чому дорікає його славетний тезко, цей жартівник Александр Дюма.
Voilà ce que chante Monsieur Dumas et ce que j’adresse à notre Alexandre. Seulement Alexandre peut me répondre que cela le regarde et ne le regarde pas attendu qu’il n’est pas exclusivement joueur, ce qui en effet serait monstrueux, mais il fait tout ce qu’admet et reproche son illustre homonyme, ce blagueur de Dumas.
Гра отупляє, це правда, але я знаю, що дуже полюблю гру.
Le jeu abrutit c’est vrai, mais je sais que j’aimerai bien le jeu.
Власне, з якої речі я можу вимагати чогось більшого? Я вродлива? Ні. Я освічена? Ні. Я дотепна? Ні. Ну то чому ж? Я з однієї з перших родин моєї країни? Ні, але з родини, де самі процеси й скандали. Ну що ж, кисни, дівчино, на що нарікаєш? До чого ці претензії? Це годилося в чотирнадцять років. Тепер тобі вісімнадцять з половиною, ти маєш розуміти, що до чого. І я розумію, але що я зробила зі своїми талантами? Нічого!
Au fait pourquoi puis-je exiger autre chose ? Suis-je belle ? Non. Suis-je savante ? Non. Suis-je spirituelle ? Non. Eh bien pourquoi alors ? Suis-je d’une des premières familles de mon pays ? Non, mais d’une famille à procès et à scandales. Eh ! bien moisis, ma fille, de quoi te plains-tu ? A quel propos ses prétentions ? C’était bon à quatorze ans. A présent tu en a dix-huit et demi, tu dois comprendre les choses. Et je les comprends, mais qu’ai-fait de mes talents ? Rien !
Тікаючи з міста в місто від усіляких прикростей, я не мала часу нічого зробити! Я жалюгідна! Убий мене, Боже мій, якщо мені судилося жити як тепер!
Fuyant de ville en ville toute sorte de chagrins, je n’ai eu le temps de rien faire ! Je suis une misérable ! Tuez-moi, Mon Dieu, si je dois vivre comme à présent !
Хіба не краще було б мені покинути Ніццу, оселитися в якомусь місті й провчитися там ці останні три роки!!
Est-ce que je n’aurais pas mieux fait de quitter Nice, de m’installer dans une ville quelconque et d’y passer ces trois dernières années en étudiant !!
Так я й зробила! У 1875 році я не могла поїхати, бо моїх рідних затримували папери процесу, поїхала я в 1876-му; приїхала до Риму! Ось де я мала б лишитися. Але не змогла!! Не змогла, бо приїхала з ілюзіями. Якби тепер — я б вчинила інакше...
C’est ce que j’ai fait ! Je n’ai pas pu partir en 1875 parce que les miens étaient retenus par les papiers du procès, je me suis en allée en 1876; je suis venue à Rome ! C’est là que je devais rester. Eh bien je n’ai pas pu !! Je n’ai pas pu parce que j’y étais venue avec des illusions. Si c’était maintenant je ferais autrement...
Тепер я б вчинила розумно: поїхала б на літній курорт, куди їде римське товариство; за містом, на водах легко знайомишся, і потім, залежно від того, вдалося б чи ні, поїхала б або не поїхала до Риму. Тепер занадто пізно.
A présent je ferais sagement les choses, j’irais à une station d’été où va la société de Rome; à la campagne, aux eaux on fait facilement connaissance, et puis selon que j’aurais réussi ou non j’irais ou je n’irais pas à Rome. A présent c’est trop tard.
Або ж поїхати жити до Риму цілком чужинкою, художницею... І тепер занадто пізно!!
Ou bien aller vivre à Rome tout à fait en étrangère, en artiste... Et à présent c’est trop tard ! !
Неаполь — місто, де нема чим себе зайняти, таке ж дурне, як Ніцца. Флоренція напівмертва, відтоді як Рим став столицею.
Naples est une ville sans ressources et bête comme Nice. Florence est à demi-morte depuis que Rome est capitale.
###### А якби батько захотів, ми все ж могли б жити в Римі!! Навіть тепер!!!!!!
###### Et si mon père voulait pourtant nous pourrions vivre à Rome !! Même à présent !!!!!!
Гаразд, цілком зрозуміло, що я не можу бувати у світському товаристві в Римі. Добре, значить, не треба туди їхати, бо мені було б огидно бути там як у Ніцці.
Voyons, il est bien établi que je ne puis pas aller dans le monde à Rome. Bien, donc il ne faut pas y aller puisqu’il me serait odieux d’y être comme à Nice.
Мені залишається лише Париж, і принаймні там не буде жодних розчарувань. Я знаю, чого можна чекати. Не передбачаю нічого, окрім Лісу й Опери.
Il ne me reste que Paris, et au moins il n’y aura aucune désillusion. Je sais à quoi m’en tenir là-dessus. Je ne prévois pas autre chose que le Bois et l’Opéra.
Отже, під час карнавалу я не рушатиму з місця. Навіщо тинятися невідомо де і невідомо для чого.
Donc je ne bougerai pas durant le carnaval. A quoi bon se traîner on ne sait où et on ne sait pourquoi.
Але тут не можна вчитися так, як там!!! Це відомо! Всі знають, всі кажуть!!
Mais on ne peut pas étudier ici comme là-bas !!! C’est connu ! Tout le monde le sait, le dit !!
Померти можна завжди будь-де, і я дуже сподіваюся, що Бог дарує мені цю ласку!
On peut toujours mourir n’importe où et j’espère bien que Dieu me fera cette grâce !
Я хочу розважатися!
Je veux m’amuser !
Карнавал проведу в Неаполі, потім у Мілані, а тоді поїду до Лондона.
J’irai passer le carnaval à Naples, puis à Milan et puis j’irai à Londres.
Я хочу жити!!!
Je veux vivre !!!
Цілий день я страшенно боялася: мені здавалося, що Олександр ось-ось одружиться. Справді, ніхто не буває так по-дурному збентежений у такому разі, як ваша покірна слуга, що кричала «Олександр» усім і кожному аж до того, що набридла власним вухам.
Toute la journée j’ai eu de grandes frayeurs, il me semblait qu’Alexandre allait se marier. En effet rien de plus sottement embarrassé dans ce cas que votre servante qui a crié « Alexandre » à tout le monde jusqu’à en embêter ses propres oreilles.