❦
Четвер 2 серпня 1877
Я ходила зі своїми до «Бон Марше»1, а виходячи, ми зустріли пань Бойд і Йорк і простояли там більше чверті години, розмовляючи.Je suis allée au Bon Marché avec les miens, en sortant nous avons rencontré Mmes Boyd et Yorke et on resta là plus d’un quart d’heure à causer.
А ввечері, дізнавшись, що мама з Діною йдуть у Ліс з міс Холл, я надягла пальто з трьома комірами на кшталт робеспʼєрівського поверх свого білого балахона з каптуром; капелюх — Бог знає який — і коричневу мантилью, і пішла з ними; було темно (девʼята вечора), але вигляд у мене все одно був чудернацький. Я розповідала про Флоренцію, про все її товариство, і відтак про мою родину, про Олександра та Сілену. Ми говорили англійською та італійською. Маленька, або радше велика, дуже обізнана в усьому. Небагато було треба, щоб я знову розхвилювалася і знову замріялася про бліде обличчя Лардереля, обрамлене чорним волоссям на тлі темно-зеленого оксамиту. Досить було їй сказати, що Лардереля вважають одним із найвродливіших чоловіків Флоренції, і тоді... із того, як вона про нього говорила, я побачила, що не помилилася і що мої Лардерелі таки щось значать.
Et ce soir apprenant que maman et Dina allaient au Bois avec Miss Hall, j’ai mis un paletot à trois collets comme Robespierre par-dessus mon froc blanc à capuchon; un chapeau Dieu sait quel et une mantille marron, et je suis allée avec elles; il faisait noir (à neuf heures) mais j’étais bizarre quand même. J’ai causé de Florence, de tout son monde et par conséquent de ma famille, d’Alexandre et de Silène. Nous parlions anglais et italien. La petite ou plutôt la grande, est très au courant de tout. Il a fallu bien peu pour me troubler de nouveau et me faire rêver de nouveau à la pâle figure de Larderel encadrée de cheveux noirs sur un fond de velours gros vert. Il a fallu seulement qu’elle dit qu’on regardait Larderel comme un des plus beaux hommes de Florence et puis... de la façon dont elle en parle j’ai vu que je ne me suis pas trompée et que mes Larderel sont quelque chose.
Повернувшись, ми пили прохолодні напої (не напивалися цього вечора) за столом у їдальні, і коли знову заговорили про Лардереля і я пожвавішала, мама раптом вигукнула:
De retour nous avons pris des boissons rafraîchissantes (pas d’ivrognerie ce soir) autour de la table de la salle à manger et comme on a reparlé de Larderel et comme je me suis animée maman s’est écriée tout à coup :
— Ні! Не все, що робиться, — на краще! Прислівʼя бреше!
- Non ! tout ce qui se fait n’est pas pour le mieux ! Le proverbe ment !
І сльози... я, звісно, зрозуміла чому, і це примусило мене знову думати про те, що ніколи не слід нікому казати. Є речі, які треба тримати при собі...
Et des larmes... je compris sans doute pourquoi et cela me fit repenser à ce qu’il ne faut jamais dire à personne. Il y a des choses qu’on doit garder pour soi...
Нарешті міс Холл пропонує мені листи до подруг, особливо до міс Сміт, у якої один із найелегантніших салонів Флоренції. Це тішить мою манію.
Enfin Miss Hall m’offre des lettres pour des amies, surtout pour Miss Smith qui a un des salons les plus élégants de Florence. Cela flatte ma manie.
Примітки
«Бон Марше» — піонерський паризький універсальний магазин, заснований 1852 року й перебудований Гюставом Ейфелем і Луї-Шарлем Буало між 1869 і 1887 роками; визначна памʼятка сучасної торгівлі й буржуазної культури споживання. ↩