Четвер 9 серпня 1877

Я виміряла Холл до сантиметра, і це неймовірно, але вона лише вища і ширша в талії. Плечі однакові, шия теж, стегна менш округлі, литки тонші, нога більша, ніж у мене.
Мені майже прикро, що я з нею познайомилася — вона пʼє, і Розалі каже мені, що слуги в домі щохвилини перераховують пляшки. Якби не моє засліплення, я мала б зрозуміти, що лист від неї небагато вартий...
Вона не напивається, але пʼє стільки!.. І оскільки вона дотримується пристойностей, я б нічого не казала, якби ми були деінде. Але в цьому жалюгідному пансіоні... ця баронеса, яка дає себе возити, водити до театру, пригощати вечерями коштом цієї бідної дівчини, а потім розповідає про неї жахіття — і, на жаль, саму лише правду!
Вона, певно, й про мене такого наговорює! Усі мої дивацтва й жарти, переказані серйозним тоном, справляли б не найкраще враження.
Зрештою... ось що трапляється, коли слухаєш інших. Памʼятаєте (тут я заплющую очі й стискаю зуби від люті) перший поцілунок Антонеллі... до речі! кардинал залишив лише сорок мільйонів, а не вісімдесят, як я думала, — зробіть відповідні висновки. Отже, навіщо я осквернила свої вуста? Тому що мати порадила мені сказати йому, що я його кохаю. «Це тебе ні до чого не зобовʼяже», — сказала вона. «Слова матері ще звучали в моїх вухах...» — писала я того ж вечора. І так у всьому!
Ремі сьогодні був у нас двічі, і оскільки я не можу не ставитися до нього як до дитини, він натякнув нам, що їздить до Бужіваля, до Гренуйєр (от які слова доводиться писати, поживши у Франції!) і до Мабіля, і що він навіть знається з кокотками... від цього він лише помолодшав у моїх очах.
Ні, послухайте, якщо він справді збожеволіє через мене... це було б безглуздо.
Мабіль, Гренуйєр! Ось що дряпнуло перо! Ніколи б мені не довелося писати цих гидот, якби я була в Італії, де танцюють лише тарантели — і то в мавзолеях та серед поганських руїн. [Два слова викреслено]
Я оточую себе книжками про Італію і перебуваю в постійній гарячці.

Примітки

«Гренуйєр» — славетний заклад для купання й танців на Сені в Бужівалі, увічнений Ренуаром і Моне в їхніх картинах 1869 року. ↩
Бал Мабіль — славетний танцювальний сад просто неба біля Єлисейських Полів (нині авеню Монтень), відомий своїми куртизанками й канканом; en.wikipedia «Bal Mabille» датує його закриття 1875 роком. ↩