❦
Неділя 12 серпня 1877
Я зробила ескіз портрета покоївки пансіону, Антуанетти. У неї чарівне обличчя і сині очі — великі, блискучі, зворушливо наївні й ніжні. Ось так завжди: ескіз виходить, але щоб уміти довести роботу до кінця, треба мати вишкіл.J’ai ébauché le portrait de la femme de chambre de la maison Antoinette. Elle a une figure charmante et des yeux bleus, grands et brillants d’une naïveté et d’une douceur exquises. Voilà ce que c’est, l’ébauche réussit toujours, mais pour savoir finir il faut avoir étudié.
Холл вечеряла зі мною, і ми розлучилися лише об одинадцятій. Вона пила лише лимонад; ми говорили тільки про Флоренцію і про Лардереля. Яка чарівна близькість! Вона розповіла мені про свою першу пристрасть: їй було чотирнадцять, він написав їй, що одружується з іншою, і вона отруїлася лауданумом.
Hall a dîné avec moi et nous ne nous sommes quittées qu’à onze heures. Elle n’a bu que de la limonade; nous n’avons parlé que de Florence et de Larderel. Aussi une intimité charmante. Elle m’a raconté sa première passion, elle avait quatorze ans, il lui a écrit qu’il en épousait une autre et elle s’est empoisonnée avec du laudanum.
Вона так любить Італію.
Elle aime tant l’Italie.
Насамперед потрібні гроші! Багато грошей. Зрештою, вигідне одруження. Нічого кращого немає. Ти вільна, тебе поважають, робиш що хочеш, маєш що хочеш. А кохання... що ж, знайдеться й само собою; і потім... а якщо єдина людина, яку любитимеш, не любитиме у відповідь? Що ж, тоді живитимеш своє самолюбство тими, хто любить, а тобі вони не потрібні, і дозволиш собі принизитися перед Ним, дозволиш, щоб тебе відштовхнули, зневажили, зненавиділи, плакатимеш, і силою кохання, відданості... хто знає?
Avant tout il faut de l’argent ! Beaucoup d’argent. Un riche mariage enfin. Il n’y a rien de bon comme cela. On est libre, on est honorée, on fait ce qu’on veut, on a ce qu’on veut. Et l’amour... ma foi, se trouve bien tout seul et puis... et si la seule personne qu’on aimera n’aimera pas ? Eh bien alors on nourrira son amour-propre de ceux qui aiment et dont on ne veut pas, et on se permettra de s’humilier devant Lui, d’en être repoussée, méprisée, haïe, on pleurera et à force d’amour, de dévotion... qui sait ?
Якби в мене було хоча б пʼятсот тисяч франків ренти...
Si j’avais seulement cinq cent-mille francs de rente...