Якщо ви думаєте, що Одіффре мене розважає, — ви помиляєтесь.
Ще немає полудня, а я вже раджуся з мармурником, який оглянув мою ванну кімнату й уже береться виготовляти мушлю щонайбільш... алегоричну, але опишу...
Я вчора навіть не могла писати — а це ознака зовсім незвичайного стану, бо я звикла жити й думати, пишучи. Я провела вечір у Діни, якій краще, — ми...
Щойно я реготала, як навіжена. Друга ночі; я якраз доїдала вечерю, коли блакитний п'ятираменний канделябр перекинувся, упав — і я опинилась у повній...
Я піднялась до мами й залишилась з нею та тіткою; запала глибока тиша, яку всім трьом кортіло порушити — усі троє думали про одне й те саме.
Щойно, виходячи з туалетної кімнати, я відчула марновірний страх. Побачила поруч із собою жінку в довгій білій сукні, що тримала свічку в руці й...
Коли Ісус зцілив біснуватого, учні запитали його, чому тим, хто намагався раніше, не вдалось зцілити його. І Ісус відповів їм:
Ось і перший справді спекотний день.
Султан Абдул Азіз покінчив з собою — або його вбили. Я розумію: його боялись; Мурад V погано починає — втім, ні: адже смерть скинутого володаря може...
Ця образа гнітить мене. Поведінка цього чоловіка підла, характер — ниций.
Поки що — я щойно повернулась, провела годину з тіткою, Діною й Валіцьким, говорячи про Рим, про кардиналів. Діна розповідає мені про месу, на якій...
Добре роблю, що записую враження одразу: перечитуючи записи про своє перебування в Римі й свої хвилювання через зникнення П'єтро, я дуже дивуюсь, що...
Ми сперечались із Коліньйон щодо ідеї Діни, коли ця дурепа Марі, нікого не попередивши, впустила Лоренті, сказавши йому, що панночки вдома й, мабуть,...
Але те хвилинне блаженство надвечір поступилось місцем солодкій задумі, чарівній млості — бо море було спокійне, рівне, мов дзеркало. Небо синє,...
Знову надвечір я була цілком готова писати вірші — такі самі погані, як учорашні. Могла б писати кращі, якби не поспішала. Але у мене справжня...
Я без угаву повторюю, що хвора, — і справді хвора. Стільки горя не може не пригнічувати. Я не відчуваю нічого, крім глибокої знемоги, великої туги...
Після обіду Біховець запропонував вийти; взявши мене під праву руку, а Коліньйон — під ліву, він повів нас бульваром. Я говорила лише губами — думки...
Я взяла нову покоївку. Висока, гарна брюнетка, чудові манери. Років тридцять, мабуть. Вона мені подобається насамперед тому, що симпатична; тому що...
Аби тільки вони були щасливі!
Сьогодні вранці я взяла перший урок у Креші. Завжди те саме — той самий величезний голос, який я втрачаю разів десять на рік і знаходжу знов — завжди...
Ми вийшли подивитися на процесії; у процесії Сен-Етьєн ішов Шоколад — з найтовстішою свічкою, яка тільки є. На концерті ми бачимо Хасфорда — і я...
Я закінчила портрет Коліньйон; під час цього останнього сеансу прийшов Біховець з усіма моїми; виявляється, траурне повідомлення, перш ніж я його...
За вечерею влаштували щось на кшталт собору, щоб судити чоловіків: хто з них винен, а хто ні. Тітка і чути не хотіла про моральну... невинність...
Щоразу я думаю, що з цим покінчено і я більше не думатиму, — і думаю, думаю про цей проклятий скандал!
Леоне каже, що любить Італію більше, ніж Ірену: «Італія передусім — понад тебе саму». Ось що казав мені мій власний друг — і це навіть гнівило мене.
Я остереглася кидатися вниз; мені було соромно виявляти стільки зацікавленості — та навіть якби й хотіла, то не змогла б: я так хвилювалася й...
Небо, вчора важке від грози, розразилося дощем. Тепер дуже гарно. Ах! Якби я могла освіжитися сльозами.
Креші передав мені привіти «від пана Еміля». Нещодавно Ґалула, зустрівши маму, сказав їй, що вони всі знають, який у мене голос, і в який день я...
— Справді, — кажу я, прикусуючи губи, — це свята людина. — О, так! Я підійшла до столика і, взявши фотографію розпусного кардинала... — Тримайте,...
Мені довелося вийти вже о третій, взяла з собою Діну. Яка удача! Ми зустріли пана і пані Саетоне, Ґотьє і Лоренті. Я рада бачити Ґотьє.
Це читання приголомшило мене. Треба їхати через Петербург, коли я вертатимусь додому, — але я спробую знайти інший шлях. Мені зовсім не хочеться...
Ця скотина Фолон знову не прийшов знімати мірку для дзеркал — і мені довелося вийти; а вийшовши, я погодилась послухати чудову музику в Саду. Тим...
Кожна година, що минає, — мені горе. Час іде... і я пліснявію!
Жінка живе з шістнадцяти до сорока років. Я вже втратила два роки — два найкращих роки!
Я від'їжджаю завтра. І мені якось жаль покидати Ніццу. Усі ці дорожні приготування трохи остуджують мою рішучість. Я вибрала музику, яку треба взяти,...