❦
Пʼятниця, 2 червня 1876
Vendredi 2 juin 1876
Я піднялась до мами й залишилась з нею та тіткою; запала глибока тиша, яку всім трьом кортіло порушити — усі троє думали про одне й те саме.
Je suis montée chez maman et restée avec elle et ma tante, il se fit un grand silence que toutes les trois brûlaient de rompre, pensant toutes les trois à la même chose.
Нарешті — не знаю як — тітка вимовила імʼя Пʼєтро.
Enfin je ne sais comment ma tante prononça le nom de Pietro.
— Напевне, йому написали гарних речей, — мовила я холодно.
— On lui a écrit de jolies choses, je m’imagine, dis-je froidement.
Це був початок.
C’était un commencement.
Мама й тітка1 вдали зневагу й пиху — і я піддалась їхньому настрою, а через десять хвилин уже настільки розпалилась, що докоряла собі лише за... легковажність.
Mes mères firent du dédain et de la fierté, je m’y laissai gagner et au bout de dix minutes j’étais si montée que je ne me reprochais plus que ma... légèreté.
Мені було соромно за те, що я була такою... легковажною з негідним чоловіком.
J’étais honteuse d’avoir été si... légère avec un homme indigne.
— Ви маєте рацію, — мовила я, — та й не Антонеллі я оплакую. Антонеллі — не партія для мене; але припустімо, що таки партія, — й подивіться, яке нещастя несе мені наше життя, ваша поведінка! Не виїздити в світ — гаразд; «ти все одно вийдеш заміж» — а ось бачите, що ні!
— Vous avez raison, dis-je, aussi n’est-ce pas Antonelli que je déplore. Antonelli n’est pas un parti pour moi, mais supposez qu’il l’est et voyez quel malheur résulte pour moi de notre vie, de votre conduite ! Ne pas aller dans le monde, bien ; - tu te marieras quand même - Vous voyez bien que non !
І я розплакалась; тітка стояла стурбована й засмучена, а мама, вдаючи фальшиву й дратівливу хоробрість, кричала мені, що плакати можна й деінде і що сльозами я нікого не зворушу.
Et je fondais en larmes pendant que ma tante demeurait soucieuse et affligée et ma mère, faisant de la fausse et irritante bravoure, me criait que je pouvais pleurer ailleurs et que mes larmes n’attendrissaient personne.
Так тривало до четвертої... О четвертій я встала майже спокійна й пішла до себе приміряти велику сукню, як у біблійних жінок — пряму, довгу, з прямими, широкими рукавами, витонченими своєю грубуватою простотою. Сукня з білої східної тканини — здається, шовкової вати2. Носитиму її щодня. Зручна й граціозна.
Cela a duré jusqu’à quatre heures... à quatre heures je me levai presque calme et allai chez moi essayer une grande robe à la façon des femmes de la Bible, droite, longue, avec des manches droites, larges et gracieuses par leur grossière simplicité. La robe est en étoffe orientale blanche, de la bourre de soie je crois. Je la porterai tous les jours. C’est commode et gracieux.
Я дійшла до другої пісні Орландо3 Аріосто, коли оголосили про прихід генерала Бібі, що повернувся з Парижа лише вчора.
J’en étais au deuxième chant de l’Orlando d’Arioste quand on annonça le général Bibi, qui est revenu de Paris hier seulement.
Я зійшла до всіх у сад. Генерал запитав, до якого чернечого ордену я належу, й здивувався з мого вбрання.
Je descendis rejoindre tout le monde au jardin. Le général me demande à quel ordre religieux j’appartiens et s’étonne de ma robe.
Я була сумна, але звикла нічого не виявляти — й, дивлячись на мене, можна було б поклястись, що це найщасливіша дівчина на світі. Бібі зробив мені комплімент: сказав, що я маю чудовий вигляд.
J’étais triste mais je suis habituée de ne rien laisser paraître et à me voir on jurerait la fille la plus heureuse. Bibi me fait compliment sur ma bonne mine.
Обідаємо разом, потім піднімаємось до мене, й кожен вмощується, як кому до вподоби: на шезлонзі, у кріслах, на ослінчиках, на підлозі.
On dîne ensemble, puis on monte chez moi et chacun se dispose à sa guise, sur la chaise longue, les fauteuils, les tabourets et par terre.
Бібі розпитує — розповідаємо про мої римські пригоди, показуємо фотографії, не називаючи нікого. Бібі оголошує Антонеллі найвродливішим, найчарівнішим, наймилішим.
Bibi questionne, on raconte mes exploits à Rome, on montre les photographies sans nommer personne. Bibi déclare Antonelli le plus beau, le plus sympathique, le plus gentil.
Говорили про це весь час і, переходячи від одного до іншого, — про кардинала, про Папу, про кардинала Ледоховського, про Ватикан, про Рим. Я пояснюю етимологію назви «Ватикан». Відомо, що ця назва походить від Vaticinio4 — давніх оракулів, які виголошували в цьому місці.
On en a parlé tout le temps et, par extension, du cardinal, du Pape, du cardinal Ledochowsky, du Vatican, de Rome. Je donne l’étymologie du nom Vatican. On sait que ce nom vient de Vaticinio, anciens oracles qu’on rendait à cet endroit.
Потім говоримо про Схід, про цю нещасну Туреччину, про яку мені, власне, байдуже, — але я стежу за подіями дня, аби не сидіти з роззявленим ротом у розмовах.
Puis on parle de l’Orient, de cette pauvre Turquie, dont je ne me fiche pas mal, mais je me tiens au courant des intérêts du jour pour ne pas rester bouche béante dans les conversations.
У моїй кімнаті при світлі чарівні відблиски.
Ma chambre a de ravissants reflets à la lumière.
Лефевр теж був тут. Я його ненавиджу, але коли є ще й інші — він мені байдужий.
Lefèvre était là, je le déteste mais quand il y a d’autres personnes outre lui, il m’est indifférent.
Знаєте, хто такий Лефевр? Старий лікаришка, ширший, ніж вищий, мазило5, базікало, хитрий норманець. Знайомий ще з першої зими в Ніцці. Має одну з кращих садиб у кварталі Лімпіа, за портом.
Savez-vous qui est Lefèvre ? Un vieux bonhomme de médecin plus large que haut, barbouilleur, bavardeur, rusé Normand. Ami depuis le premier hiver à Nice. Il possède une des belles propriétés du quartier Lympia, au-delà du port.
Отже, про Антонеллі говорили багато. Мама й тітка проковтнули гнів і зневагу й говорили про нього лише як про жертву моїх чарів — і пишались цим.
Donc, on a beaucoup parlé d’Antonelli. Mes mères ont avalé leur colère et leurs dédains et n’en ont parlé que comme d’une victime à moi, s’en glorifiant.
Так що голова в мене трохи гаряча і, на противагу ранковому настрою, я й далі переконана, що його немає в Римі... Ох! Ні, в будь-якому разі поведінка його завжди була млявою, якщо не сказати — боягузливою. Не кажу «боягузливою», аби не подумали, ніби я говорю під впливом якогось гніву, — ні, цілком холоднокровно.
De sorte que j’ai la tête un peu montée et, au contraire de ce matin, je persiste à croire qu’il n’est pas à Rome... Oh ! non, dans tous les cas sa conduite a toujours été molle pour ne pas dire lâche. Je ne dis pas lâche pour ne pas faire croire que je parle sous l’influence d’une colère quelconque mais bien de sang-froid.
Я й сама боягузка, бо ось я сиджу сама у себе й відкидаюсь у кріслі, заплющуючи очі, аби мріяти про речі дуже чарівні, та зовсім не цнотливі. І передусім — про того чоловіка, який так жорстоко мене принизив.
Je suis lâche moi-même, car me voilà seule chez moi et je me renverse dans mon fauteuil en fermant les yeux pour rêver à des choses très charmantes mais pas chastes du tout. Et surtout par rapport à cet homme qui m’a si cruellement humiliée.
Послухайте, я собі нічого не докоряю: якби я була зовсім пуританкою, він однаково вчинив би так, як вчинив, — і мені дісталися б самі неприємності — без жодної приємної хвилини, яку можна згадати.
Tenez, je ne me reproche rien, car si j’avais été tout à fait puritaine il n’en aurait pas moins agi comme il a agi et j’aurais tout le désagrément de la chose sans un seul instant agréable à me rappeler.
Примітки
mes mères — «мої матері»: звичний вислів Марі для мами й тітки Надин Романової (уродженої Бабаніної), які разом опікувалися її вихованням. (Діна — двоюрідна сестра Марі, а не тітка.) ↩
bourre de soie — груба шовкова вата, або очісковий шовк: тканина грубої фактури. ↩
Orlando — «Несамовитий Роланд» (Orlando Furioso, 1532) Лудовіко Аріосто, велика епічна поема італійського Відродження. Марі читає її в італійському оригіналі. ↩
Лат.: Vaticinio — «віщування, пророцтво» (від лат. vaticinium); Марі виводить звідси назву «Ватикан». ↩
barbouilleur — букв. «мазило»: той, хто погано малює; натяк, що він не лише лікар, а й художник-аматор. ↩