❦
Четвер, 29 червня 1876
Російські газети повідомляють про траур при дворі у звʼязку зі смертю великого герцога Мекленбург-Стреліцького1, чоловіка великої княгині Олени, доньки великого князя Михайла, дядька нашого Імператора. Повідомляють також про приїзд принца Умберто і принцеси Марґеріти до Петербурга; з цієї нагоди двір не покине місто, як то заведено, а Зимовий палац перетвориться на справжню літню резиденцію.Jeudi 29 juin 1876Les journaux russes annoncent le deuil de la cour à cause de la mort du grand-duc [de] Mecklembourg-Strelitz, le mari de la grande-duchesse Hélène, fille du grand-duc Michel, oncle de notre Empereur. Ils annoncent aussi la visite du prince Humbert et de la princesse Marguerite à Pétersbourg, à cette occasion la cour ne quittera pas la ville comme c’est l’habitude et le palais d’Hiver sera transformé en vraie résidence d’été.
Це читання приголомшило мене. Треба їхати через Петербург, коли я вертатимусь додому, — але я спробую знайти інший шлях. Мені зовсім не хочеться задихатися від заздрості й люті. Мама каже, що є княгиня Голіцина — звісно, вона з вищого світу... але вона розорена, нещаслива. Гроші в мене є, — та чи є в неї вплив? Ах! Це сумно, це важко, це прикро! Мій батько має знайомих у Петербурзі, мій батько — маршал дворянства... напишемо йому.
Cette lecture m’a bouleversée. Je dois passer par Pétersbourg en allant chez moi, mais je tâcherai de prendre un autre chemin. Je n’ai pas envie d’étouffer d’envie et de rage. Maman dit qu’il y a la princesse Galitzine, certes elle est du monde... mais elle est ruinée, malheureuse. J’ai de l’argent, mais a-t-elle du crédit ? Ah ! c’est triste, c’est lourd, c’est agaçant ! Mon père a des connaissances à Pétersbourg, mon père est maréchal de noblesse... écrivons-lui.
Написала йому листа — чарівного і палкого від нетерпіння і тривоги — і взялася... за те, щоб Амелі пакувала мої сукні. Це завжди крок до відʼїзду, до моєї мети. Я втомилася, вже тільки дивлячись на цю купу суконь. Марія-Антуанетта, Ампір, Карл VII, Середньовіччя, Людовік XV, єврейський стиль тощо. Тут є всі стилі, бо я обожнюю їх по черзі. А ще хутряні пальта, накидки, хустки, пояси, шарфи, гаманці, капелюхи, черевики. Ах! Черевики, наприклад, заслуговують на увагу. Є пара чорних на червоних підборах; інші — білі, але різняться тканиною і фасоном. Є ще мюлі з блакитного брокату, підбиті атласом, з вишивками в античному стилі — я захоплююся ними до такої міри, що надягаю рідко, щоб тримати на каміні як прикрасу.
Je lui ai écrit une lettre toute charmante et brûlante d’impatience et d’inquiétude je me mis à... faire emballer mes robes par Amélie. C’est toujours un pas vers le départ, vers mon but. J’étais fatiguée rien qu’à regarder cet amas de robes. Marie-Antoinette, Empire, Charles VII, Moyen âge, Louis XV, juive, etc. Il y en a de tous les styles, car chaque style est adoré successivement. Et puis les pelisses, les pardessus, les fichus, les ceintures, les écharpes, les aumônières, les chapeaux, les souliers. Ah ! par exemple les souliers méritent l’attention. Il y a une paire noire à talons rouges, les autres sont blancs mais différents d’étoffe et de formes. Il y a aussi des mules en brocart bleu, doublées de satin, avec des bandes de broderies à l’antique, qui font mon admiration à un tel point que je ne les mets que rarement pour les avoir sur la cheminée en guise d’ornement.
Усі ці тонкощі вбрання потішать мою дорогу княгиню. Ах! Якби я була племінницею Папи. Невже можливо, щоб у мене було лише розуміння — і більш нічого! Белотті мріє тільки про бал у Ніцці та про залицяльника, як пан Луккаріні; Бутовські... навіщо наводити приклади. Знаю лише, що всі ці дівчата не мають іншого честолюбства, крім як потрапити до Префектури2, — тоді як я, нещасна, маю всі честолюбства, все собі уявляю — і нічого не маю!
Toutes ces finesses de la toilette vont amuser ma chère princesse. Ah ! si j’étais nièce de Pape. Est-il possible que j’aie la compréhension, et rien d’autre ! La Belotti ne désire qu’un bal à Nice et qu’un amoureux comme M. Luccarini, les Boutowski... pourquoi citer des exemples. Je sais seulement que toutes ces filles n’ont d’autre ambition que d’aller à la Préfecture tandis que moi, misérable, j’ai toutes les ambitions, je conçois tout et je n’ai rien !
Так, Антонеллі мене кохає — якби не кохав, він поводився б, як раніше; навпаки ж, він намагається здобути прихильність своїх рідних, терпить усі їхні єзуїтські прийоми. — Ах! Ви думаєте, — казав він мені, — що весело годинами слухати проповіді ректора або базікання батька й завжди схиляти голову та говорити «так». Якби не ви, я не зносив би всіх цих мук; але я вас кохаю і повинен їм коритися, повинен здаватися таким, яким вони хочуть мене бачити, — бо я серйозно думав про вас. Втім, йому й не треба цього говорити — це й так видно, коли холоднокровно все зважиш.
Oui, Antonelli m’aime, s’il ne m’aimait pas il ferait comme avant ; mais, au contraire, il veut gagner les bonnes grâces des siens, il souffre toutes leurs pratiques jésuites. Ah ! vous croyez, me disait-il, que c’est amusant d’écouter pendant des heures les sermons du recteur ou le bavardage de mon père et toujours baisser la tête et dire oui. Si ce n’était vous, je ne subirais pas tout ces tourments, mais je vous aime et je dois leur obéir, je dois paraître tout ce qu’ils veulent, parce que j’ai sérieusement pensé à vous. D’ailleurs il n’a pas besoin de le dire, ça se voit bien de soi-même quand on examine les choses de sang-froid.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Читаючи все це, я починаю примирятися з собою.
En lisant tout ceci je commence à me réconcilier avec moi-même.
Він цілком змінився. Він мене кохає — а це я, жалюгідна й марнославна, не кохаю його! Покарай мене, Боже мій, якщо я на те заслуговую, — але я не хочу брехати ні перед собою, ні перед Тобою. Так, я марнославна, я честолюбна — і це і є моє нещастя. Але я добра, делікатна, щедра, велика душею. Ніхто цього мені не заперечить.
Il est entièrement changé. Il m’aime et c’est moi misérable et vaine, qui ne l’aime pas ! Punissez-moi mon Dieu, si je le mérite, mais je ne veux mentir ni devant moi-même, ni devant vous. Oui, je suis vaine, je suis ambitieuse et c’est ce qui fait ma misère. Mais je suis bonne, délicate, généreuse, grande d’âme. Personne ne me le contestera.
Ця жалюгідна Коліньйон, яка за мою гостинність і доброту лихословить про мене, — я знову запропонувала їй повернутися до мене, бо вона бідна, витрачає останні гроші, накопичені за чотирнадцять років праці. Я маю чимало подібних прикладів, які можна навести; не варто б цього робити, але нехай люди знають — щоб мені простили мої жахливі пристрасті. Хто сказав, що честолюбство — жахлива пристрасть? Той або дурень, або Діоген-єзуїт.
Cette misérable Collignon qui, pour mon hospitalité et ma bonté, médit de moi, je lui ai encore offert de revenir chez moi, car elle est pauvre, elle dépense son dernier argent amassé pendant quatorze ans de travail. J’ai beaucoup de pareils exemples à citer, je ne le devrais pas faire, mais il faut qu’on le sache pour excuser mes abominables passions. Qui a dit que l’ambition fut une abominable passion ? Celui-là est un sot ou un Diogène-Jésuite.
Хотілося б мені кохати, думала я сьогодні вранці, — кохати всією душею, щоб зрозуміти... Згадую, як Пʼєтро дивився на мене, як тремтіли його губи, коли він казав «я кохаю вас», як світилися його очі захопленням і захватом, коли він тримав мої руки в своїх — напередодні мого відʼїзду, — і коли я посміхалася йому у відповідь на всі ці плани майбутнього. Кохав зрештою він — а це я давала себе кохати, відчуваючи лише насолоду від миті; але я привласнювала собі всі почуття, які припускала в ньому.
Je voudrais bien aimer, pensai-je ce matin, aimer de toute mon âme, pour comprendre... Je me souviens comme Pietro me regardait, comme ses lèvres tremblaient quand il disait : Je vous aime, comme ses yeux étaient exaltés, ravis quand il tenait mes mains dans les siennes, la veille de mon départ et quand je lui souriais en réponse à tous ces plans de l’avenir. C’est lui qui aimait enfin et c’est moi qui me laissait aimer, éprouvant seulement le plaisir du moment, mais je m’appropriai tous les sentiments que je supposais chez lui.
І це я написала запис від 7 червня? Це я дорікала Антонеллі всім, у чому він має право дорікати мені? Так, я розуміла всі ці піднесені почуття — і лютувала за те, що він мав зухвалість їх не мати.
Et c’est moi qui ai écrit la journée du 7 juin ? C’est moi qui reprochais à Antonelli tout ce qu’il doit me reprocher ? Oui, je comprenais tous ces sentiments exaltés et j’étais furieuse de ce qu’il ait eu l’audace de ne pas les avoir.
О! Хотіла б я кохати — щоб у свою чергу відчути все те, чого хочу від інших. Кохати чоловіка, який мене кохає, — а не привида. Та посеред цих роздумів мені спало на думку: кохання, як я його розумію, — це жертва всім, якщо потрібно; це кохати чоловіка, а не його статок чи імʼя; тоді я вже не думала б про всі ці золоті мрії — я б від них відмовилась, і що ще гірше — відмовилась би без жалю, бо ці мрії втратили б будь-яку привабливість. Адже так кохають, чи не так? І ось від цієї думки мені стало так страшно, що я перехрестилася, благаючи Бога вберегти мене від цього прикрого стану. Краще бути закоханою так, як тепер. І щастя стільки ж, і нічим не жертвуєш. Закохана — хіба це не рима до «щаслива»?3
Oh ! je voudrais bien aimer, pour éprouver à mon tour tout ce que je veux que les autres éprouvent. Aimer un homme qui m’aime et non un fantôme. Mais, en ce moment de mes réflexions, l’idée me vint que l’amour comme je l’entends c’est le sacrifice de tout, s’il le faut ; ce serait aimer l’homme et non sa fortune ou son nom, alors je ne penserais plus à tous ces rêves d’or, je les abandonnerais et, ce qui est pis, je les abandonnerais sans regret, parce que ces rêves n’auraient plus aucune attraction. Car c’est ainsi qu’on aime, n’est-ce pas ? Et bien à cette idée je me suis tellement effrayée que je fis le signe de croix en suppliant Dieu de m’épargner cet ennui. Il vaut mieux être amoureux comme à présent. On est tout aussi heureux et on ne sacrifie rien. Amoureux ne rime-t-il pas avec heureux ?
І серце так само сповнене — і легше. Без сумніву, прийде момент, коли я думатиму інакше — думатиму, що те, що кажу зараз, погано; але тоді я помилятимусь — і не відчуватиму цієї помилки!... О! Сподіваюся, що такого ніколи не станеться. Сподіваюся, мені не доведеться стикатися з тим коханням, що висушує, — як у романах.
On a le cœur tout aussi plein et plus léger. Il viendra sans doute un moment ou je penserai autrement, je penserai que ce que je dis en ce moment est mal ; mais c’est alors que j’aurai tort et je ne sentirai pas ce tort !... Oh ! j’espère que cela n’arrivera jamais. J’espère que je n’aurai rien à faire avec ces amours qui dessèchent, comme dans les romans.
Я буду закохана, буду плакати, зітхати, сміятися — і тільки. Чого я боюся — це нездійснених примх: через нездійснену примху я почуваюся здатною на найбожевільніші вчинки — так само, як через справжню пристрасть, — хіба що мене втішить інша примха.
Je serai amoureuse, je pleurerai, je soupirerai, je rirai et voilà tout. Ce que je crains ce sont les caprices contrariés, pour un caprice contrarié je me sens capable des plus grandes folies comme pour une véritable passion à moins qu’un autre caprice ne me console.
Le jour ou je ne pourrai pas être consolée, ce sera de l’Amour : ignota avis. Car ce que j’ai éprouvé ce n’est pas de l’amour tel qu’on le décrit, et pourtant, je crois que oui. Seulement mon caractère n’est pas celui des héroïnes de Walter Scott, je ne suis pas sensible, je ne suis pas éternelle avec mes amours. Vivere-gaudere.
Я люблю чоловіка — але не перестаю вважати його чимось на кшталт розваги або зиску, небезпечної або корисної тварини — перш за все приємної. Ах! Але це, справді, жахливо!
J’aime l’homme mais sans cesser de le considérer comme une espèce d’amusement ou de profit, d’animal dangereux ou utile, surtout agréable. Ah ! mais c’est atroce en vérité !
Мені було соромно, що я так хвалилася своєю красою і чарівністю тощо: я боялася, що мені кинуть в обличчя Антонеллі як доказ протилежного. Але ви бачите врешті-решт, що він мене кохає, — отже, я гарна, мене кохають. Я зайшла надто далеко — бо інакше це була б лише ще одна перемога. Мене кохають. Це вже троє в Римі.
J’étais honteuse de tant m’être vantée d’être et jolie et charmante, etc. : je craignais qu’on ne me jetât à la face Antonelli comme une preuve du contraire. Mais vous voyez enfin qu’il m’aime, je suis donc belle, on m’aime donc. Je suis allée trop loin, sans cela ce ne serait qu’une conquête de plus. On m’aime. Cela fait trois à Rome.
Нехай тільки Антонеллі спробує мене більше не кохати — і я знову відправлюся шукати чисте кохання!
Qu’Antonelli essaye de ne plus m’aimer et je vais de nouveau, rechercher l’amour pur !
Але я цього не заперечую: звичайно, чисте кохання, віддане, що поглинає розум і серце, — так, в інших. І я навіть дуже ображаюся, коли мене не кохають саме так. Я навіть здивувалася, що Брускетті не пустив6 собі кулі в голову після моєї відмови. Та цей чоловік — просто мішок! Тьху! Так, усе це — в інших. І я надзвичайно засмучена, коли не знаходжу цього чистого кохання, кохання Рауля де Бражелона7: засмучена, ображена, поранена. Щодо мене — то інша річ.
Eh ! mais je ne le nie pas, sans doute l’amour pur, dévoué, absorbant l’esprit et le cœur, oui, chez les autres. Et je suis même très vexée lorsqu’on ne m’aime pas ainsi. J’ai été même étonnée que Bruschetti ne s’eût [sic] pas brûlé la cervelle après mon refus. Mais cet homme n’est qu’un sac ! Fi ! Oui, tout cela chez les autres. Et je suis excessivement chagrinée quand je ne trouve pas cet amour pur, cet amour de Raoul de Bragelonne : chagrinée, offensée, blessée. Quant à moi, c’est différent.
Сподіваюся, Бог не пошле мені цього нудного кохання, щоб покарати за мої провини. Зрештою, воно, можливо, повернуло б мені спокій, поглинаючи мене. Але я його не хочу, я його боюся, я його ненавиджу! Я хочу кохати так, як тепер; до того ж я нічого в цьому не розумію. Кохання і честолюбство в мені — одне ціле, як тіло і душа. Ось правда.
J’espère que Dieu ne m’enverra pas cet amour ennuyeux pour me punir de mes méfaits. Après tout, il me rendrait peut-être le calme en m’absorbant. Mais je ne le veux pas, je le crains, je le déteste ! Je veux bien aimer comme à présent, d’ailleurs je n’y comprends rien. L’amour et l’ambition ne font qu’un chez moi, comme le corps et l’esprit. Voilà la vérité.
Примітки
Великий герцог Георг Мекленбург-Стреліцький (1824–1876), одружений з великою княгинею Катериною Михайлівною Російською. Помер у червні 1876 р. ↩
Потрапити до Префектури — тобто вийти заміж: цивільна церемонія, що відбувалася в префектурі. ↩
Французькою amoureux (закоханий) і heureux (щасливий) римуються — вдала гра слів, що ототожнює кохання зі щастям. ↩
В оригіналі латиною: «ignota avis» — «невідомий птах» (щось надзвичайно рідкісне, ще не знане їй). ↩
В оригіналі латиною: «Vivere-gaudere». ↩
У Марі: ne sʼeût [sic] pas brûlé la cervelle (так у тексті). ↩
Рауль де Бражелон — герой роману Александра Дюма «Віконт де Бражелон» (1847–1850), який умирає від розбитого серця після того, як його кохану Луїзу де Лавальєр забирає Людовік XIV. Втілення жертовного, абсолютного кохання. ↩