❦
Четвер, 15 червня 1876
Я вийшла з тіткою — погода була чудова, — але на концерті не було нікого, навіть Ґалули. Хасфорд ощасливив нас своєю розмовою протягом півгодини. Він старий, негарний і глухий!Jeudi 15 juin 1876Je suis sortie avec ma tante, il faisait un temps splendide, mais il n’y avait à la musique personne, pas même Galula. Hasford nous a donné la joie de sa conversation pendant une demi-heure. Il est vieux, laid et sourd !
Я взяла нову покоївку. Висока, гарна брюнетка, чудові манери. Років тридцять, мабуть. Вона мені подобається насамперед тому, що симпатична; тому що звуть її Амелі — як Джоя*1; і тому що вона італійка — як Антонеллі. Я говорю з нею, вона говорить зі мною тією божественною мовою, яка, якщо трохи закоханий, змушує мріяти, наче гарна музика.
J’ai pris une nouvelle femme de chambre. Une grande et belle brune, très bonnes façons. Trente ans à peu près. Je l’aime d’abord parce qu’elle est sympathique, parce qu’elle se nomme Amélie, comme Gioia*, et parce qu’elle est italienne comme Antonelli. Je lui parle et elle me parle cette langue divine qui, pour peu qu’on soit amoureux vous fait rêver comme une belle musique.
Я люблю Антонеллі більше, ніж будь-коли. Його дивне мовчання дивує мене більше, ніж будь-коли. Я охоче поїхала б до Рима — переодягненою. Зараз перша ночі, і я не можу спати. Цілий день я думаю про те, щоб стогнати й обурюватися вголос через нудьгу. Я б віддала... я б віддала Віктора2 і Пінчо3, щоб знову побачити Антонеллі.
J’aime Antonelli plus que jamais. Son silence étrange me surprend plus que jamais. Je voudrais bien aller à Rome, sous un déguisement. Il est une heure et je ne puis dormir. Toute la journée je pense à gémir et à m’indigner tout haut sur l’ennui. Je donnerais... je donnerais Victor et Pincio, pour revoir Antonelli.
Кохає не моє тіло — кохає моє серце; втім, вони йдуть у парі, як чоловік і дружина; тільки то чоловік, то жінка бере гору.
Ce n’est pas mon corps qui aime c’est mon cœur ; d’ailleurs les deux vont ensemble comme un mari et une femme, seulement tantôt c’est l’homme, tantôt c’est la femme qui domine.
Ах! Байдуже. Погляньмо на все з комічного боку — трагічне мені набридає. Раз уже сміємося, скажімо, що страждаємо від кохання. Я не можу собі пробачити, що так погано говорила в останній день. Та й взагалі я весь час не мала такту — чи то тому, що нестачу такту заступав у мені рівний обсяг кохання? Хто зна?4
Ah ! tant pis. Prenons la chose au comique, le tragique m’ennuie. Puisque nous rions, disons que nous souffrons d’amour. Je ne me pardonne pas d’avoir si mal parlé le dernier jour. D’ailleurs j’ai tout le temps manqué de tact, était-ce parce que le volume de tact qui me faisait défaut était remplacé par un volume égal d’amour ? Chi lo sa ?
Докори! Хіба я не казала, що це поганий знак? Я не змінила думки, тому й не стверджую, що моя поведінка з ним могла сильно вплинути на нього, — я лише кажу: якби я лишилася холодною і відіслала його до пані моєї тітки, я могла б краще впевнитися в його намірах і не опинилася б у тому скрутному становищі, де перебуваю.
Des reproches ! N’ai-je pas dit que c’était mauvais signe ? Je n’ai pas changé d’avis, aussi je ne prétends pas que ma manière envers lui ait pu l’influencer fortement, je dis seulement que si j’étais restée froide et si je l’avais renvoyé à madame ma tante, je pourrais mieux m’assurer de ses intentions et je ne serais pas dans le mauvais pas où je me trouve.
Справді, я була геть безумна. Ще залишок тієї віри в ближніх, яка помалу зникає завдяки тим самим ближнім. Я думала, що він любить мене так, як я вмію любити, — а коли любиш так, не обманюють, ніщо не спиняє — і все долають.
En vérité j’ai été bien folle. Encore un reste de cette foi qu’on a dans ses semblables et qui s’en va peu à peu grâce à ces mêmes semblables. Je pensais qu’il m’aimait comme je sais aimer et quand on aime ainsi, on ne trompe pas, on n’est arrêté par rien et on triomphe de tout.
Так, якби я говорила інакше — було б краще... так, але хіба вони не навели б так само довідок... і тоді!
Oui, si j’avais parlé autrement ce serait mieux... oui mais n’auraient-ils pas de même pris ces informations... et alors !
Та й це провина моя і батьків: отримавши пропозицію, я мала б передати її пані моїй матері, з якою пан тварюка й говорив би. Звели б соціальний міст через барона Вісконті між готелем «де ля Вілль» і палаццо Антонеллі5. І не було б ні безвісності, ні хибного становища. А вже погоджуватися чи ні — то інша справа. Моя думка про це добре відома.
Aussi c’est la faute de moi et de mes parents, ayant reçu la demande j’aurais dû la transmettre à madame ma mère, à laquelle monsieur l’animal aurait parlé. On établirait une pile sociale par le moyen du baron Visconti entre l’hôtel de la Ville et la palazzo Antonelli. Et il n’y aurait ni obscurité, ni fausse position. Et alors, quant à accepter, ce serait une autre affaire. On sait bien ma pensée là-dessus.
Але зберегли б гідність — і я не виснажувала б себе тут міркуваннями, поясненнями, пошуками й виправданнями, які жахливо мене принижують і справді змушують думати, що я вулична дівчина, дочка ката чи господаря рулетки, як Блан6, — дівчина, яку ні визнати, ні прийняти не можна. Годі бруду. Моє становище хибне — згодна; ми ніде не зʼявляємося — добре. Це завдає мені горя, від якого я помираю найграційніше у світі; але, заради Бога, не думайте, що ми такі, якими я нас тут виставляю.
Mais on aurait gardé sa dignité et je ne m’épuiserais pas ici en raisonnements, en explications, en recherches et en excuses qui m’abaissent horriblement et font en vérité penser que je suis une fille de la rue, une fille de bourreau ou de maître de roulette comme Blanc, une fille qu’on ne peut ni avouer ni accepter. Trêve de saletés. Ma position est fausse, d’accord, nous ne nous montrons nulle part, bien. Cela me cause un chagrin dont je suis en train de mourir le plus gracieusement du monde mais, par grâce, ne pensez pas que nous soyons tels que je me fais ici.
Та поведінка цього чоловіка така дивна. Я повторюю це щодня, думаю про це щомиті.
C’est que la conduite de cet homme est si étrange. Je le redis tous les jours, je le pense tous les instants.
І я, виходить, закохана в цю мляву, фальшиву й боягузливу істоту. Я кажу це не зі злості: подивіться на його підборіддя й очі. Очі надто млосні, щоб бути відвертими; підборіддя надто округле й надто довге, щоб бути чесним. Його лагідний і недбалий вигляд виявляє цілу систему егоїзму й повну відсутність докорів сумління.
Et je serais amoureuse de cette créature molle, fausse et lâche. Je ne le dis pas en colère : regardez son menton et ses yeux. Les yeux sont trop langoureux pour être francs, le menton trop arrondi et trop long pour être honnête. Son air doux et nonchalant révèle tout un système d’égoïsme et l’opposé des scrupules.
Він нагадує мені мого брата — ось і все сказано.
Il rappelle mon frère enfin, c’est tout dire.
Чи вже так мені судилося — натрапляти або на людей, яких я ненавиджу, або на нікчем!
Faut-il que je tombe ou sur des gens que j’exècre ou sur des misérables !
Примітки
Джоя — відома ніццька куртизанка, колишня коханка герцога Гамільтона; її справжнє імʼя — Амелі. ↩
Віктор — один із песиків Марі. ↩
Пінчо — ще один із її песиків, названий на честь Пінчіанського пагорба в Римі. ↩
В оригіналі італійською: «Chi lo sa ?». Звична італійська примовка Марі. ↩
В оригіналі італійською: «la palazzo Antonelli» (так у тексті Марі) — палац Антонеллі, родинна резиденція в Римі. «Палаццо» — усталене запозичення, назва будівлі, без виділення. ↩
Імовірно, Франсуа Блан (1806–1877), який розбагатів, тримаючи казино в Гомбурзі, а згодом у Монте-Карло. ↩