❦
Субота, 17 червня 1876
О! всі ці книжки абсурдні. Мені набридло: романи, філософія, історія — набридло, набридло!Samedi 17 juin 1876Oh ! tous ces livres sont absurdes. J’en ai assez, romans, philosophie, histoire, assez, assez !
Сьогодні вранці я взяла перший урок у Креші. Завжди те саме — той самий величезний голос, який я втрачаю разів десять на рік і знаходжу знов — завжди прекраснішим, дякувати Богу.
Ce matin j’ai pris la première leçon avec Cresci. Toujours la même chose, la même voix énorme que je perds dix fois l’an et que je retrouve toujours plus belle grâce à Dieu.
Але я ніколи ще не нудьгувала так, як зараз. Справді, чи бачили мене коли-небудь такою — ніколи не виходити, більшість часу читати чи мріяти, не вдягатися, задовольнятися широкою білою сукнею і власним волоссям, скрученим навколо голови?
Mais je ne me suis jamais ennuyée comme à présent. En effet, m’a-t-on jamais vu ne jamais sortir, rester la plupart du temps à lire ou à rêver, ne plus m’habiller, me contenter d’une robe large et blanche et de mes propres cheveux roulés autour de la tête ?
Одіффре в Ніцці — я не виходжу навіть на вулицю, ледь поглядаю на освітлені вікна замку, проходячи коридором. Словом, мені до нього нема жодного діла. Я вдома одна з девʼятої вечора, зараз перша ночі — я не сплю й не хочу спати.
Audiffret est à Nice, je ne sors pas seulement dans la rue, je regarde à peine les fenêtres éclairées du château en passant par le corridor. En un mot je ne m’en soucie aucunement. Je suis chez moi seule depuis neuf heures du soir, il est une heure je ne dors pas et je n’ai pas sommeil.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Протягом усього часу, поки тривали ці плачі, Антонеллі здавався мені неповним.
Pendant tout le temps qu’ont duré ces lamentations j’ai trouvé Antonelli incomplet.
на полях · Annotation de Marie
Я ніколи не любила його самого — але я любила когось невидимого, хто любив мене.
Je ne l’ai jamais aimé lui, mais j’ai aimé quelqu’un d’invisible qui m’avait aimée.
на полях · Annotation de Marie
Я благаю вас — імʼям усієї тієї досади, що я так принизила себе цими скаргами, — вірити тому, що я кажу.
Je vous supplie au nom de tout l’ennui que j’ai de m’être tellement abaissée par ces plaintes, de croire en ce que je dis.
на полях · Annotation de Marie
Утім, ви самі бачили, що я писала це абсурдне «я люблю його» лише ввечері, під тягарем спогаду про його кохання і думаючи про наше жалюгідне становище. Я писала це 15 червня тощо... тоді як, повернувшись з Рима в травні, я все заперечувала. Хоч би що я казала — ця пригода має бути й буде найжахливішим для мене у світі. Якби я познайомилася з цим Антонеллі [у] 1877-му, а не в 1876-му, я б надала йому стільки ж ваги, що й Дзуніці, Порчінарі тощо, — може, трохи більше через папство. Я мала його за зрілого чоловіка, а він був лише дитиною, яка погано поводилася, замість того щоб бути шаленим і непостійним паном.
D’ailleurs vous avez vu vous-même que je n’écrivais cet absurde je l’aime que le soir, sous le poids du souvenir de son amour et en pensant à notre misérable position. Je l’écrivais le 15 juin etc... tandis que, retournée de Rome en mai, j’avais tout nié. Quoique je dise cette aventure doit et sera tout ce qu’il y a pour moi de plus abominable au monde. Si j’avais connu cet Antonelli [en] 1877 au lieu de 1876, je lui aurais accordé la même importance qu’à Zunica, Porcinari, etc. peut-être plus à cause de la papauté. C’est que je le prenais pour quelqu’un de fini et il n’était qu’un enfant qui se conduisait mal au lieu d’être un seigneur fou et volage.
на полях · Annotation de Marie
Тобто я сказилась від того, що так мучилась через цю справу, так зайшла далеко — треба було дати чоловікові діяти самому. На щастя, те, що читатимуть далі, зітре цю гидоту.
C’est-à-dire que je suis enragée de m’être tourmentée pour cette affaire, de m’être avancée tant, il fallait laisser faire l’homme. Heureusement que ce qu’on va lire dans la suite effacera cette abomination.
на полях · Annotation de Marie
О! яка гидота цей чоловік — і як я його ненавиджу за те, що він змусив мене наговорити! Якби я хоча б кохала його! Але заплямувати себе задарма! фе! фе!
Oh ! quelle horreur que cet homme et comme je le déteste pour ce qu’il m’a fait dire ! Si encore je l’avais aimé ! Mais se salir pour rien ! fi ! fi !
Діна знайшла газету 1871 року — італійську, де всі ще надуті гордістю від того, що увійшли до Рима1. Діалог між папою й Антонеллі у віршах — справді дуже гарна сатира. Я від неї вся... помолоділа під час обіду.
Dina a retrouvé un journal de 1871, un journal italien où ils sont encore tous bouffis d’orgueil d’être entrés à Rome. Un dialogue entre le pape et Antonelli, en vers ; c’est vraiment une très jolie satire. J’en fus toute... rajeunie, pendant le dîner.
Ледь повернувшись додому, я підійшла до своєї шухляди з фотографіями — знімки кардинальчика* стоять першими, тому мені достатньо відкрити шухляду, щоб дивитися.
A peine chez moi je suis allée à mon tiroir aux photographies, celles du Cardinalino * sont les premières, je n’ai donc qu’à ouvrir le tiroir pour regarder.
Справді, це набридає. Мені і так вистачало своїх сумних турбот — мені не потрібні ці абсурдні думки, ці хворобливі мрії! Всякий раз, коли я думала, що кохаю, — я кохала й трималась спокійно. Тепер я не спокійна. Я навіть не заціпеніла. Я проводжу цілі години, уявляючи, що ось... так, що ось він іде, біжить до мене весь щасливий, весь смуглявий, а я без слова кидаюсь йому назустріч і непритомнію в нього на грудях. Я б так і зробила, як кажу.
En vérité c’est ennuyeux. J’avais assez de mes tristes préoccupations, je n’avais pas besoin de toutes ces pensées absurdes, de tous ces rêves malsains ! Toutes les fois que j’ai cru aimer, j’ai aimé et je me suis tenue tranquille. A présent je ne suis pas tranquille. Je ne suis même pas engourdie. Je passe des heures entières à m’imaginer que voilà... oui, que le voilà qui arrive, qui accourt vers moi tout heureux, tout brun, et que moi sans rien dire je me précipite à sa rencontre et m’évanouis sur sa poitrine. Je le ferais comme je le dis.
О! як це погано з його боку, — а власне, чому? Він цілував багато жінок до мене — я була ще одна; після мене будуть інші. Та й для цього не треба бути Дон Жуаном: за свої ліри2 маєш скільки завгодно. А я!.. ну, зі мною було приємніше: дворянська панна, шістнадцять років, гарна. Ет! Це інтрига цілком чарівна й ароматна. Ось і все. Але оскільки я не чоловік — я не вчинила, як чоловіки; і тому, до речі, для жінки все зовсім інакше — для молодої дівчини, хочу я сказати, — і тому, кажу, я більше вражена, думаю про це, памʼятаю — і маю, можливо, дурість кохати. Дурість, що виникла з тієї нервової роздратованості, в яку я впала, і яка сама виникла з усіх страждань, що віддавна накопичувалися в мені.
Oh ! que c’est mal à lui, au fait pourquoi ? Il a embrassé beaucoup de femmes avant moi, j’ai été une de plus, après moi il y en aura d’autres encore. D’ailleurs pour cela il ne faut même pas être un don Juan, on en a pour ses lires autant qu’on veut. Et moi !... eh bien moi, c’était plus agréable, une demoiselle noble, seize ans, jolie. Eh ! c’est une intrigue toute charmante et toute parfumée. Voilà tout. Eh bien, comme je ne suis pas un homme, je n’ai pas fait comme les hommes, et par conséquent d’ailleurs, pour une femme c’est tout différent, pour une jeune fille veux-je dire, et par conséquent, dis-je je suis plus impressionnée, j’y songe, je me souviens et j’ai peut-être la bêtise d’aimer. Bêtise provenant de cette irritation nerveuse dans laquelle je suis tombée et qui, elle-même, provient de toutes mes souffrances accumulées depuis longtemps.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Невже можна ставити себе в один ряд з отакими жінками!!
Est-il possible de se ranger avec ces femmes-là ! !
І, Боже прости мені, у мене є лихі думки — думки, яких я ніколи не відчувала; вони в мене є, бо завжди знаєш достатньо, але я ніколи їх не відчувала.
Et, Dieu me pardonne, j’ai de mauvaises pensées, des pensées que je n’ai jamais senties, je les ai eues parce qu’on sait toujours assez, mais je ne les ai jamais senties.
Я думаю, що зі мною — як з тими лютими звірами, які, зачувши кров, стають ще лютішими.
Je crois qu’il en est de moi comme de ces animaux féroces qui ayant flairé le sang, deviennent plus féroces encore.
Хіба тут немає матеріалу для цілого роману? Покинута молода дівчина, докори, страждання, величні сімейні сцени... Справді, але я нічого з цього не роблю.
N’y a-t-il pas de quoi faire tout un roman ? Une jeune fille abandonnée, des reproches, des souffrances, des scènes de famille pleines de majesté...En vérité, mais je ne fais rien de tout cela.
Та й моя мила сімʼя нічого не знає. Одіффре наплював на мене, попередньо вдаючи, що залицяється; Антонеллі був закоханий... але розвʼязку замовчують. А втім, було б про що турбуватися. Галас з пані де Кампрієн... до речі, знаєте, які вони, мої близькі: аби ніхто нічого не казав, аби залишали їх спокійно животіти. О! якби йшлося про кухаря або дерево, яке треба зрубати чи пересадити, — це інша справа.
D’ailleurs ma chère famille ne sait rien. Audiffret m’a craché dessus après avoir eu l’air de me faire la cour, Antonelli a été amoureux... mais on passe le dénouement sous silence. Il y aurait pourtant de quoi s’inquiéter. Le tapage avec Mme de Camprien... d’ailleurs on sait comment sont les miens, pourvu qu’on ne leur parle de rien, pourvu qu’on les laisse végéter à l’aise. Oh ! s’il s’agissait d’un cuisinier ou d’un arbre à abattre ou à transplanter, ce serait différent.
Я вже збиралася обуритися... але навіщо?
J’allais m’indigner... à quoi bon ?
О! ну от: хоч як я напускаю на себе глузливо-спокійний вигляд, хоч як думаю: «не варте уваги», хоч як удаю величну зневагу й кажу, що я ще така молода, хоч як стримуюся, — я жахливо обурена, і ця образа дуже жива, дуже болюча, дуже сумна.
Oh ! tenez, j’ai beau prendre mon air railleur et tranquille, j’ai beau penser : cela ne vaut pas la peine, affecter des dédains superbes, dire que je suis encore si jeune, j’ai beau me contenir, je suis horriblement indignée et cette offense est bien vivante, bien blessante, bien triste.
Коли я кохала герцога — чоловіка коней, вина й дивацтв, англійця, — я була англійкою, займалась кіньми, скачками й конюшнями.
Quand j’aimais le duc, un homme de chevaux, de vin, d’excentricités, un Anglais, j’étais Anglaise, je m’occupais de chevaux, de courses et d’écuries.
Одіффре змусив мене співати огидні ніццькі пісні. Антонеллі змушує мене говорити й думати по-італійському, співати оперні арії, мріяти при місяці, декламувати вірші... італійські, уявляти всюди балкони, колони, фетрові капелюхи, насунуті на очі, й плащі кольору стін. Я стала цілком поетичною — так само, як колись була цілком приземлена, груба й глузлива. Я люблю квіти, романси, вірші. Я захоплююся італійськими дотепами. Ця мова пʼянить мене.
Audiffret m’a fait chanter les exécrables chansons niçoises. Antonelli me fait parler et penser italien, chanter des airs d’opéra, rêver à la lune, réciter des vers... italiens, m’imaginer partout des balcons, des colonnes, des feutres rabattus sur les yeux et des manteaux couleur muraille. Je suis devenue toute poétique, comme j’ai été toute matérielle, rude et railleuse. J’aime les fleurs, les romances, les vers. J’admire les saillies italiennes. Cette langue m’enivre.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Я й далі захоплююся всім цим — але Антонеллі від цього не люблю більше.
J’admire encore tout cela mais je n’en aime pas davantage Antonelli.
Зараз друга ночі, я не знаходжу собі місця... послухайте — оскільки я кажу все, не обурюйтесь. Одну мить я подумала, що... добре, я зупиняюсь. Ви й так розумієте. Я вірила в це лише одну мить, бо... бо я бажаю не якогось... Антонеллі, а саме Антонеллі.
Il est deux heures, je ne me trouve pas de place... tenez puisque je dis tout, ne vous indignez pas. Un instant j’ai pensé que... bon je m’arrête. Vous comprenez tout de même. Je l’ai donc cru mais un instant seulement, car... car je ne désire pas un... Antonelli, mais je désire Antonelli.
Чому знову ця ганьба! Чому раніше ніколи не було так? Чи раптом це те, що називають коханням?
Pourquoi encore cette disgrâce ! Pourquoi ce n’était jamais ainsi ? Est-ce que par hasard ce serait ça qu’on nomme amour ?
Я думала, що кохаю, — але обходилась без того, кого гадала любити, сумувала за ним, трохи нудьгувала — ось і все. Як завжди, не рахуймо герцога — котрий за своїм становищем і статком майже рівний королю, — не рахуймо його. Він вище за все це.
J’ai cru aimer mais je me passais de celui que je pensais aimer, je le regrettais, je m’ennuyais un peu. Voilà tout. Exceptons toujours le duc qui par son rang et sa fortune, est presque l’égal d’un roi, exceptons-le. Il est au-dessus de tout cela.
Я думаю — і не можу записати того, що думаю.
Je pense et je ne sais pas écrire ce que je pense.
Ні, послухайте ж — чи це було б справжнє кохання? Тоді воно дуже невдало спрямоване. Та серцю не накажеш.
Non, écoutez-donc, est-ce que ce serait du vrai amour ? Il serait bien mal placé, alors. On ne le place pas où on veut.
Послухайте — я не володію собою, я вже не думаю, я...
Tenez, je ne suis pas maîtresse de moi-même, je ne pense plus, je...
Ніколи не було так! Я думаю про нього, хочу бачити його... Я вже не живу. О! це дуже дивно, дуже дивно.
Jamais ce n’était ainsi ! Je pense à lui, je veux le voir... Je ne vis plus. Oh ! c’est bien étrange, bien étrange.
Боже мій, просвіти мій розум.
Mon Dieu, faites jour dans mon esprit.
О! шкода3 — я думаю, що... що я кохаю його. Ні, ні, ні! Ах! зачекайте — таке сказати — справа серйозна... І чому я казала це так часто, не турбуючись так, як цього вечора?.. Тому що цього вечора все інакше... Десять разів я кажу собі, що сплю, і десять разів ця невідома сила охоплює мене, і я змушена визнати, що це не як раніше, що це дивно.
Oh ! peccato je crois que... que je l’aime. Non, non, non ! Ah ! attendez donc, c’est que c’est une chose sérieuse à dire... Et pourquoi l’ai-je dite si souvent sans m’en soucier autant que ce soir ?... Parce que ce soir c’est autre chose... Dix fois je me dis que je rêve, et dix fois cette puissance inconnue m’envahit et je suis forcée d’avouer que ce n’est pas comme avant, que c’est étrange.
Саме зараз я ще кричу «ні» — і за мить закричу «так».
En ce moment encore je crie non et au bout d’un instant je crierai oui.
Ось уже три дні, як я бачу — наче в дзеркалі — всі обставини нашого знайомства з тим хлопцем.
Voilà trois jours que je vois, comme dans ma glace, toutes les circonstances de notre connaissance avec ce garçon.
Я... я знаю лише, що це зовсім нове. Тому я не хочу оголошувати таке зопалу. Я ще нічого не кажу, але... це вельми незвичайно.
Je... je sais seulement que c’est tout nouveau. Aussi je ne veux pas déclarer une pareille chose à brûle-pourpoint. Je ne dis encore rien mais... c’est bien extraordinaire.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Ледь написала — і вже готова кричати, що це неправда!
A peine ai-je écrit que je suis prête à crier que ce n’est pas vrai !
на полях · Annotation de Marie
Всі ці речі, що здавались мені дивними, здавались такими лише тому, що це було вперше або вдруге. Тепер я звикла до цих дурниць.
Toutes ces choses que je trouvais étranges ne le paraissaient que parce que c’était la première ou la seconde fois. A présent je suis habituée à ces bêtises.
Я не можу пояснити цей стан; кажуть, що коли починаєш по-справжньому любити — буває так... Почуваєшся зовсім новою... Ах! Я витрачаю три чверті години, щоб написати сторінку.
Je ne m’explique pas cet état, on dit que lorsqu’on commence à vraiment aimer on est ainsi... On se sent toute neuve... Ah ! Je mets trois quarts d’heure à écrire une page.
О! це справді...... дивно.
Oh ! c’est vraiment...... bizarre.
Примітки
Відсилання до вступу італійської армії до Рима у вересні 1870 р., що завершив Рисорджименто. Італійські газети 1871 р. ще святкували цю подію. Сатира стосується Папи та його впливового державного секретаря, кардинала Джакомо Антонеллі (дядька Пʼєтро). ↩
Lires — ліри, італійська валюта. ↩
В оригіналі італійською: «peccato» («шкода», «який жаль»). ↩