❦
Понеділок, 12 червня 1876
Я закінчила волосся Коліньйон — вийшло справді дуже вдало; це вже девʼятий сеанс. Уперше я пишу таку копицю волосся. Воно у неї всіх кольорів, і сьогодні, як навмисне, всі золоті пасма були зверху — так що загальний тон розкішний, теплий, золотий.Lundi 12 juin 1876J’ai fini les cheveux de Collignon, c’est vraiment très réussi, c’est la neuvième séance aujourd’hui. C’est la première fois que je fais une telle masse de cheveux. Elle en a de toutes les couleurs et aujourd’hui, comme exprès, toutes les mèches dorées étaient dessus de sorte que la teinte générale est splendide, chaude, dorée.
Знову надвечір я була цілком готова писати вірші — такі самі погані, як учорашні. Могла б писати кращі, якби не поспішала. Але у мене справжня лихоманка писати вірші майже так само швидко, як прозу. Надвечір думки мої плутаються, і я мимоволі повторювала про себе: я люблю його, так, люблю. Потім мені здалося, що герцог Гамільтон помер; що ж, — думала я далі, — тим більше підстав любити того, хто живе, і розповідати йому про кохання до того, хто помер.
De nouveau vers le soir j’étais toute prête à écrire en vers, tout aussi mauvais que ceux d’hier. Je pourrais en faire de bons en me dépêchant un peu moins. Mais j’ai la rage d’écrire en vers presque aussi vite qu’en prose. Vers le soir tout mon esprit se brouille et je répétai en moi-même involontairement : je l’aime, oui je l’aime. Puis il me semble que le duc de Hamilton était mort ; et bien, continua ma pensée, raison de plus pour aimer celui qui vit et lui raconter l’amour pour celui qui est mort.
на полях · Annotation de Marie
[примітка] Відтоді мені не раз траплялося говорити: я люблю його — тобто думати це. Це зізнання, яке ні до кого не звернене, це надмір душі. І оскільки Антонеллі опинився поряд, думають, ніби все це через нього.
[annotation] Il m’est arrivé depuis, de dire bien des fois : je l’aime, c’est-à-dire de le penser. C’est un aveu qui ne s’adresse à personne, c’est le trop-plein de l’âme. Et comme Antonelli se trouve là tout près, on croit que tout cela est causé par lui.
І тоді мене охопило нездоланне бажання побачити Антонеллі і любити його. Потім я згадала, що він за чоловік, і думала вже лише про іншу панівну ідею: виїхати у світ. Мені сімнадцять років, я красива, легковажна. Зрозумійте ж мою муку. Тітка провела мене додому, а я не могла стримати сліз; вона наобіцяла мені купу всього. — Ви обіцяєте, щоб я лягла й сиділа тихо! Вона ж запевняла мене, навпаки, що наступної зими... Голова моя розколюється, коли я думаю про ці вічні обіцянки. Ах! Боже мій!
Et alors j’eus une insurmontable envie de voir Antonelli et de l’aimer.. Puis je me suis rappelée quel homme il était et je ne pensai plus qu’à l’autre idée dominante : aller dans le monde. J’ai dix-sept ans, je suis jolie, frivole. Comprenez donc mon supplice. Ma tante me reconduisit chez moi et je ne pus retenir mes larmes, elle me promit un tas de choses. - Vous promettez pour que je me couche et reste tranquille ! Elle m’assurait au contraire que l’hiver prochain... Ma tête éclate quand je pense à ces éternelles promesses. Ah ! mon Dieu !
Сьогодні вранці я знайшла на своїй тарілці листа. На марці було обличчя, схоже на італійського короля; я почервоніла, і пальці мої так затремтіли, що я взяла хусточку, аби заспокоїтись.
Ce matin je trouvai sur mon assiette une lettre. Le timbre portait une figure qui ressemblait au roi d’Italie, je rougis et mes doigts se mirent à trembler tant que je pris mon mouchoir pour me calmer.
Примітка упорядників
[примітка]
[annotation]
на полях · Annotation de Marie
Скільки разів я отак тремтіла даремно і, не маючи жодного приводу, ніколи про це не казала.
Combien de fois j’ai tremblé ainsi pour rien et, n’ayant aucun prétexte, ne l’ai jamais dit.
Це Жанна Бодюен, подруга з Бадена, повідомляє мені про своє заміжжя. Гарно, що вона памʼятає. Які ж брудні грубіянки ці Сапоженікови. Я відчистила їх від бруду, цивілізувала, одягла, виховала; те мале, що вони знають, вони знають від мене: я вчила їх, скільки могла, просто балакаючи. Може, саме тому вони мене й не люблять. Та годі!1
C’est Jeanne Bauduin, l’amie de Bade qui m’annonce son mariage. C’est bien de se souvenir. Quelles sales brutes que ces Sapogenikoff. Je les ai décrottées, civilisées, habillées, éduquées, le peu qu’elles savent elles le savent de moi, je leur apprenais autant que possible tout en bavardant. C’est pour cela peut être qu’elles ne m’aiment pas. Mais via !
Примітки
В оригіналі італійською: «via !». Вигук, яким Марі відмахується («годі!», «ет!»). ↩