❦
Неділя, 25 червня 1876
Я в жахливому настрої, я жалюгідна! Усі потурають моїм примхам — сьогодні всі вони при мені.Dimanche 25 juin 1876Je suis d’une humeur affreuse, je suis misérable ! On flatte mes manies, je les ai toutes aujourd’hui.
Небо, вчора важке від грози, розразилося дощем. Тепер дуже гарно. Ах! Якби я могла освіжитися сльозами.
Le ciel, gros d’orage hier, a éclaté en pluie. Il fait très bon. Ah ! si je pouvais me rafraîchir par des larmes.
Обдурена, зневажена... і ким!!
Trompée, méprisée., et par qui ! !
А ще це марнославство, цей світ, що приваблює мене, ця gloriae cupiditate...1 Я спокійно поговорила про це з обома матерями. Єдиний засіб — взяти пана Башкирцева з собою; маршал дворянства2 — це завжди щось. Він зобовʼязаний зробити мені ласку — ввести мене у світ: він, хто ніколи нічого не зробив для мене, для моєї матері, хто шкодив завжди і в усьому. До того ж я йому не бажаю лихого — я буду лагідною й милою донькою, аби він тільки повернув мені життя! Я дам йому грошей... Треба їхати до Росії.
Et puis cette vanité, ce monde qui m’attire, cette gloriae cupiditate... J’en ai parlé calmement avec mes mères. Le seul moyen c’est d’amener M. Bashkirtseff avec moi, un maréchal de noblesse c’est toujours quelque chose. Il doit bien me faire cette grâce de me conduire dans le monde, lui qui n’a jamais rien fait pour moi, pour ma mère, qui a nui en tout et toujours. D’ailleurs je ne lui veux pas du mal, je serai une fille douce et aimable pourvu qu’il me fasse revivre ! Je lui donnerai l’argent... Il faut aller en Russie.
Здається, ця подорож — химера. Боже мій, допоможи мені!
Il semble que ce voyage soit une chimère. Mon Dieu aidez-moi !
Роздратована, пишу вам це, кляті читачі. Мій найбільший гнів — той, що породив усі ці слова про кохання, — у тому, що я поставилася серйозно до того, над чим мала б сміятися, бо цей добродій нічого не важить.
Impatientée, je vous écris ceci, fichus lecteurs. Ma plus grande rage et celle qui a engendré toutes ces paroles d’amour a été d’avoir pris au sérieux quelque chose dont j’aurais dû rire à cause du peu d’importance du monsieur.
Особливо тепер я лютую... чорт забирай, це зрозуміло. Гадаєш, ніби бачиш примхливого, шаленого, невгамовного вельможу. А що виявляється? Що це лише молодий чоловік, який погано поводиться.
C’est surtout maintenant que je suis furieuse... ça se comprend que diable. On croit voir un seigneur volage, fou, intraitable. Et qu’est-ce qu’on découvre ? que ce n’est qu’un jeune homme qui se conduit mal.
Усією досадою за те, що я так принизилася, благаю вас повірити: жодної миті Антонеллі мені не подобався. Коли я казала «я його люблю» — я зверталася до невидимої істоти.3
Au nom de tout l’ennui que j’ai de m’être abaissée je vous supplie de croire que pas un instant Antonelli ne m’a plu. Quand je disais je l’aime, c’était à un être invisible.
Зрештою, зізнаюся вам у дечому...... А саме: з марнославства мені гидко чорнити Антонеллі; щоразу, коли хочу применшити його, я зупиняюся, — щоб залишити вам усім враження, що це була важлива людина і серйозний роман.
Je vais vous confier enfin quelque chose...... c’est que par vanité j’ai de la répugnance à dénigrer Antonelli, chaque fois que je veux le diminuer je m’arrête pour laisser à vous autres l’idée que c’était un homme important et un roman sérieux.
Зрештою — я його ненавиджу не з досади, а через приниження, якого він мені завдав.
Au bout du compte je le déteste, non par dépit mais par l’humiliation que j’en ai eu.
Примітки
Латиною: «жадоба слави». Марі часто повторює цю фразу як особистий девіз. ↩
Маршал дворянства (maréchal de noblesse) — обраний представник губернського дворянства в Російській імперії; чин, що надавав становища при дворі й у світі. ↩
Це ключове саморозкриття всього епізоду, що перегукується з приміткою на 062.0412 (17 червня): «Я ніколи не любила його — я любила когось невидимого, хто любив мене». ↩