Якщо ви думаєте, що Одіффре мене розважає, — ви помиляєтесь.
Ще немає полудня, а я вже раджуся з мармурником, який оглянув мою ванну кімнату й уже береться виготовляти мушлю найалегоричнішу... але описую все...
Певно, його немає в Римі — бо таке нехтування, таке нехтування навіть елементарної ввічливості навіть щодо байдужої йому жінки неможливе. Це було б...
Щойно я реготала, як навіжена. Друга ночі; я якраз допивала вечерю, коли блакитний п'ятираменний канделябр перекинувся, упав — і я опинилась у повній...
Я піднялась до мами й залишилась з нею та тіткою; запала велика тиша, яку всі троє горіли бажанням порушити — всі троє думали про одне й те саме.
Щойно виходячи зі своєї вбиральні, я злякалась марновірно. Побачила поруч із собою жінку в довгій білій сукні, що тримала свічку в руці й дивилась з...
Коли Ісус зцілив біснуватого, учні запитали його, чому тим, хто намагався раніше, не вдалось зцілити його. І Ісус відповів їм:
Ось і перший справді спекотний день.
Султан Абдул Азіз покінчив з собою — або його вбили. Я розумію: його боялись; Мурад V погано починає — втім, ні: адже смерть скинутого государя може...
*«Хай небо впаде на мене — аби тільки відомстити! Якщо я проливаю сльози — то сльози люті...»* Не пам'ятаю, де я це читала. Ні, я не думаю про...
Ах! Яка спека. Крескі приходив, і ми визначили дні й години моїх уроків співу. Філософські книги мене дивують. Це приголомшливі продукти уяви....
Добре роблю, що записую враження одразу: перечитуючи своє перебування в Римі й свої хвилювання через зникнення П'єтро, я дуже дивуюсь, що написала...
Ми сперечались із Коліньйон щодо ідеї Діни, коли ця бовдурина Марі, нікого не попередивши, впустила Лаурентія, сказавши йому, що баришні вдома й,...
Але той добробут хвилинний надвечір поступився місцем солодкій задумі, чарівній млості — бо море було спокійне, рівне, мов дзеркало. Небо синє,...
Знову надвечір я була цілком готова писати вірші — такі самі погані, як учорашні. Могла б писати кращі, якби не поспішала. Але у мене справжня...
Я без угаву повторюю, що хвора, — і справді хвора. Такий горем не може не пригнічувати. Я не відчуваю нічого, крім глибокої знемоги, великої туги...
Після обіду Біховець запропонував вийти; взявши мене під праву руку, а Коліньйон — під ліву, він повів нас бульваром. Я говорила лише губами — думки...
Я взяла нову покоївку. Висока, гарна брюнетка, чудові манери. Років тридцять, мабуть. Вона мені подобається насамперед тому, що симпатична; тому що...
Аби тільки вони були щасливі!
Сьогодні вранці я взяла першу урок у Кресчі. Завжди те саме — той самий величезний голос, який я втрачаю разів десять на рік і знаходжу знов — завжди...
Чому знову ця ганьба! Чому раніше ніколи не було так? Чи раптом це те, що називають коханням?
Я закінчила портрет Коліньйон; під час цього останнього сеансу прийшов Біховець з усіма моїми; виявляється, листок-повідомлення, перш ніж я його...
За вечерею влаштували щось на кшталт собору, щоб судити чоловіків: хто з них винен, а хто ні. Тітонька і чути не хотіла про моральну... невинність...
Яка я безумна: я вбиваюся, доводячи те, чого ніхто не заперечує. Ніхто цього й не оспорює — а я виступаю зовні себе, виступаю зі своєї шкури, щоб...
Леоне каже, що любить Італію більше, ніж Ірену: «Італія передусім — понад тебе саму». Ось що казав мені мій власний друг — і це навіть гнівило мене.
І тоді... якщо він мене ще любить, я поводитимуся зовсім інакше. Мені нема чого жаліти, і я хочу помститися священикам — не так, як хотіла помститися...
Небо, вчора важке від грози, розразилося дощем. Тепер дуже гарно. Ах! Якби я могла освіжитися сльозами.
Крескі передав мені привіти «від пана Еміля». Нещодавно Ґалюла, зустрівши мамусю, сказав їй, що вони всі знають, який у мене голос, і в який день я...
— Так, — кажу я, — не треба нічого відповідати, ти не повинна писати. До того ж це лише додасть вартості твоїй особі: люблять більше те, що...
Навіщо рвати! Небога папи! О! Аби тільки цей прокляти хлопець не забув мене! Він пише мені, каже, що кохає. Йому погано... Добре, от я вже боюся...
Це читання приголомшило мене. Треба їхати через Петербург, коли я вертатимусь додому, — але я спробую знайти інший шлях. Мені зовсім не хочеться...
Ця скотина Фолон знову не прийшов знімати мірку для дзеркал — і мені довелося виходити; а вже вийшовши, я погодилась послухати чудову музику в Саду....
Кожна мить, що минає, — це мені прикрість. Час іде... і я пліснявію!
Жінка живе з шістнадцяти до сорока років. Я вже втратила два роки — два найкращих роки!
Я від'їжджаю завтра. І є якийсь жаль від того, щоб покидати Ніццу. Всі ці дорожні приготування кидають якийсь холод на мої рішення. Я вибрала музику,...