Якщо ви думаєте, що Одіффре мене розважає, — ви помиляєтесь.
Ще немає полудня, а я вже раджуся з мармурником, який оглянув мою ванну кімнату й уже береться виготовляти мушлю щонайбільш... алегоричну, але опишу...
Певно, його немає в Римі — бо таке забуття, така неввічливість навіть щодо байдужої йому жінки — річ неможлива. Це було б просто грубіянством.
Щойно я реготала, як навіжена. Друга ночі; я якраз доїдала вечерю, коли блакитний п'ятираменний канделябр перекинувся, упав — і я опинилась у повній...
Я піднялась до мами й залишилась з нею та тіткою; запала велика тиша, яку всім трьом кортіло порушити — усі троє думали про одне й те саме.
Щойно, виходячи зі своєї туалетної кімнати, я відчула марновірний страх. Побачила поруч із собою жінку в довгій білій сукні, що тримала свічку в руці...
Коли Ісус зцілив біснуватого, учні запитали його, чому тим, хто намагався раніше, не вдалось зцілити його. І Ісус відповів їм:
Ось і перший справді спекотний день.
Султан Абдул Азіз покінчив з собою — або його вбили. Я розумію: його боялись; Мурад V погано починає — втім, ні: адже смерть скинутого володаря може...
*«Хай небо впаде на мене — аби тільки відомстити! Якщо я проливаю сльози — то сльози люті...»* Не пам'ятаю, де я це читала. Ні, я не думаю про...
Ах! Яка спека. Креші приходив, і ми визначили дні й години моїх уроків співу. Філософські книги мене дивують. Це приголомшливі витвори уяви. Читаючи...
Добре роблю, що записую враження одразу: перечитуючи своє перебування в Римі й свої хвилювання через зникнення П'єтро, я дуже дивуюсь, що написала...
Ми сперечались із Коліньйон щодо ідеї Діни, коли ця дурепа Марі, нікого не попередивши, впустила Лоренті, сказавши йому, що панночки вдома й, мабуть,...
Але те хвилинне блаженство надвечір поступилось місцем солодкій задумі, чарівній млості — бо море було спокійне, рівне, мов дзеркало. Небо синє,...
Знову надвечір я була цілком готова писати вірші — такі самі погані, як учорашні. Могла б писати кращі, якби не поспішала. Але у мене справжня...
Я без угаву повторюю, що хвора, — і справді хвора. Стільки горя не може не пригнічувати. Я не відчуваю нічого, крім глибокої знемоги, великої туги...
Після обіду Біховець запропонував вийти; взявши мене під праву руку, а Коліньйон — під ліву, він повів нас бульваром. Я говорила лише губами — думки...
Я взяла нову покоївку. Висока, гарна брюнетка, чудові манери. Років тридцять, мабуть. Вона мені подобається насамперед тому, що симпатична; тому що...
Аби тільки вони були щасливі!
Сьогодні вранці я взяла перший урок у Креші. Завжди те саме — той самий величезний голос, який я втрачаю разів десять на рік і знаходжу знов — завжди...
Чому знову ця ганьба! Чому раніше ніколи не було так? Чи раптом це те, що називають коханням?
Я закінчила портрет Коліньйон; під час цього останнього сеансу прийшов Біховець з усіма моїми; виявляється, листок-повідомлення, перш ніж я його...
За вечерею влаштували щось на кшталт собору, щоб судити чоловіків: хто з них винен, а хто ні. Тітка і чути не хотіла про моральну... невинність...
Яка я безумна: я вбиваюся, доводячи те, чого ніхто не заперечує. Ніхто з цим і не сперечається — а я рвуся з себе, лізу зі шкіри, щоб захистити свою...
Леоне каже, що любить Італію більше, ніж Ірену: «Італія передусім — понад тебе саму». Ось що казав мені мій власний друг — і це навіть гнівило мене.
І тоді... якщо він мене ще любить, я поводитимуся зовсім інакше. Мені нема кого щадити, і я хочу помститися священикам — не так, як хотіла помститися...
Небо, вчора важке від грози, розразилося дощем. Тепер дуже гарно. Ах! Якби я могла освіжитися сльозами.
Креші передав мені привіти «від пана Еміля». Нещодавно Ґалула, зустрівши маму, сказав їй, що вони всі знають, який у мене голос, і в який день я...
— Так, — кажу я, — не треба нічого відповідати, ти не повинна писати. До того ж це лише додасть вартості твоїй особі: люблять більше те, що...
Навіщо рвати! Племінниця папи! О! Аби тільки цей проклятий хлопець не забув мене! Він пише мені, каже, що кохає. Він нещасний... Добре, от я вже...
Це читання приголомшило мене. Треба їхати через Петербург, коли я вертатимусь додому, — але я спробую знайти інший шлях. Мені зовсім не хочеться...
Ця скотина Фолон знову не прийшов знімати мірку для дзеркал — і мені довелося виходити; а вже вийшовши, я погодилась послухати чудову музику в Саду....
Кожна година, що минає, — мені горе. Час іде... і я пліснявію!
Жінка живе з шістнадцяти до сорока років. Я вже втратила два роки — два найкращих роки!
Я від'їжджаю завтра. І є якийсь жаль покидати Ніццу. Всі ці дорожні приготування кидають якийсь холод на мої рішення. Я вибрала музику, яку треба...