П'ятниця, 30 червня 1876

Думка про зустріч з батьком — цим злісним, роздратованим, упередженим чоловіком, який завжди ставився до мене зухвало і з яким я, до речі, поводилась так само. Чи вийде в мене? Chi lo sa? Deo juvante.¹

# Vendredi 30 juin 1876 L'idée de revoir mon père, cet homme méchant, irrité, prévenu, qui n'a jamais été qu'impertinent avec moi et avec lequel j'ai été de même du reste. Réussirai-je ? *Chi lo sa ? Deo juvante.*

Ця скотина Фолон знову не прийшов знімати мірку для дзеркал — і мені довелося виходити; а вже вийшовши, я погодилась послухати чудову музику в Саду². Тим паче що пани Ґалула, Одіффре, Ґотьє були там у повному складі. Та стільки разів мої казали, що бачать їх, а ті й не підходять, — що я вже нікого не чекала, коли прийшов Ґалула. Я прибрала привітного вигляду, бо Данезі і дель Борго — двоє одружених чоловіків, але двоє італійців — стояли позаду нашого екіпажа. Через деякий час, на мій великий подив, Ґотьє і Одіффре підійшли до дверцят. Одіффре блідий, сутулий, втомлений, нещасний. Зачервонівши до їхнього приходу, я в ту мить не почервоніла. Тітка запитала Дивовижного*, чи знає він Александра Лардереї. Ще б пак! Поговорили про цього чудакуватого хлопця — я говорила про його колір обличчя, такий гарний і такий блідий.

Cet animal de Folon ayant encore manqué de venir prendre mesure des glaces, je dus sortir et, une fois sortie, je consentis à entendre la belle musique du Jardin. D'autant plus que MM. Galula, Audiffret, Gautier, s'y trouvaient au complet. Mais tant de fois les miens m'ont dit les avoir vus sans qu'ils se fussent approchés que je n'attendais personne, quand Galula vint. Je pris mon air agréable car Danesi et del Borgo - deux hommes mariés mais deux Italiens - étaient derrière notre voiture. Au bout de quelque temps, à mon grand étonnement, Gautier et Audiffret vinrent auprès de la portière. Audiffret pâle, voûté, fatigué, misérable. Ayant rougi avant leur arrivée, je ne rougis pas, au moment. Ma tante demanda au Surprenant * s'il connaissait Alexandre de Larderei. Comment donc ! On parla de ce garçon toqué, je parlai de son teint, si beau et si pâle.

Я відчувала, що обличчя моє відпочило й погарнішало; поводилась просто і з великою грацією — що траплялось зі мною рідко в присутності того нещасного, що згниє. Я зверталася здебільшого до гарного Ґотьє, до блискучого Пепіно, який заріс бородою, мов мавпа. Втім, ми і ці панове почувалися досить ніяково — як люди, що не знають, у яких стосунках перебувають одне з одним. Яка шкода, що не було ні Коліньйон, ні Сапоженікових — вони луснули б від заздрості. Справді, яке гідне заздрості щастя — чемність цих негідників.

Je me sentais la figure reposée et jolie aussi, je me conduisais simplement et avec beaucoup de grâce ce qui m'arrivait rarement en présence du malheureux qui pourrira. J'adressai pour la plupart la parole au beau Gautier, à l'illustre Pepino qui est devenu barbu comme un singe. D'ailleurs nous et ces messieurs nous semblions assez mal à l'aise, comme des gens qui ne savent pas en quels termes ils sont les uns avec les autres. Quel dommage qu'il n'y ait ni Collignon ni les Sapogenikoff, elles crèveraient d'envie. En effet, c'était un bonheur enviable que la politesse de ces faquins.

Ґотьє тільки й робив, що знаходив маленьких звіряток на наших сукнях і проганяв їх, а Одіффре дотепував про «молодого чоловіка з мурахами». — Боже мій, — сказала тітка, збиваючи одне таке звірятко зі своєї стрічки, — скільки ж тут звірів сьогодні ввечері! — Чуєте, — сказав Одіффре сміючись, — це на нашу адресу. — Так, — сказав Ґотьє, стискаючи губи, — багато звірів, тільки вони й є.

Gautier ne faisait que découvrir des petites bêtes sur nos robes et les chasser et Audiffret faisait de l'esprit sur « le jeune homme aux fourmis ». - Mon Dieu, dit ma tante en faisant sauter un de ces insectes de son ruban, combien de bêtes il y a ce soir ! - Vous entendez, dit Audiffret en riant, c'est à notre adresse. - Oui, dit Gautier en serrant les lèvres, il y a beaucoup de bêtes, il n'y a que ça.

Примітки

Іт.: «Хто знає?» Лат.: «З Божою допомогою». ↩

Громадський сад (Jardin Public) у Ніцці, де літніми вечорами грав оркестр, — модне місце зустрічей. ↩

Попередній запис Огляд зошита Наступний запис