П'ятниця, 2 червня 1876

Я піднялась до мами й залишилась з нею та тіткою; запала велика тиша, яку всі троє горіли бажанням порушити — всі троє думали про одне й те саме.
Нарешті — не знаю як — тітка вимовила ім'я П'єтро.
— Напевне, йому написали гарних речей, — мовила я холодно.
Це був початок.
Мама й тітка вдали зневагу й пиху — і я піддалась їхньому настрою, а через десять хвилин уже настільки розпалилась, що докоряла собі лише за... легковажність.
Мені було соромно за те, що я була такою... легковажною з людиною негідною.
— Ви праві, — мовила я, — та й не за Антонеллі я переймаюсь. Антонеллі — не партія для мене; але припустімо, що він нею є, — й подивіться, яке нещастя несе мені наше життя, ваша поведінка! Не виїздити в світ — гаразд; — та ти все одно вийдеш заміж — Ось бачите, що ні!
І я розплакалась, тоді як тітка стояла стурбована й засмучена, а мама, вдаючи фальшиву й дратівливу хоробрість, кричала мені, що плакати можна й деінде і що сльозами мене нікого не зворушу.
Так тривало до четвертої... О четвертій я встала майже спокійна й пішла до себе приміряти велику сукню на зразок біблійних жінок — пряму, довгу, з прямими, широкими рукавами, витончену грубуватою своєю простотою. Сукня з білої східної тканини — здається, шовкової вати. Носитиму її щодня. Зручна й граціозна.
Я дійшла до другої пісні Орландо Аріосто, коли оголосили про прихід генерала Бібі, що повернувся з Парижа лише вчора.
Я зійшла до всіх у сад. Генерал запитав, до якого чернечого ордену я належу, й здивувався з мого вбрання.
Я була сумна, але звикла нічого не виявляти — й, дивлячись на мене, можна було б поклястись, що це найщасливіша дівчина на світі. Бібі зробив мені комплімент: сказав, що я чудово виглядаю.
Обідаємо разом, потім піднімаємось до мене, й кожен вмощується як кому до вподоби: на шезлонзі, у кріслах, на ослінчиках, на підлозі.
Бібі розпитує — розповідаємо про мої римські пригоди, показуємо фотографії, не називаючи нікого. Бібі оголошує Антонеллі найвродливішим, найчарівнішим, наймилішим.
Говорили про це весь час і, переходячи від одного до іншого, — про кардинала, про Папу, про кардинала Ледоховського, про Ватикан, про Рим. Я пояснюю етимологію назви «Ватикан». Відомо, що це ім'я походить від Vaticinio — давніх оракулів, які проголошувались у цьому місці.
Потім говоримо про Схід, про цю нещасну Туреччину, про яку мені, власне, байдуже, — але я стежу за денними подіями, аби не сидіти з розкритим ротом у розмовах.
У моїй кімнаті при світлі чарівні відблиски.
Лефевр теж був тут. Я його ненавиджу, але коли є ще й інші — він мені байдужий.
Знаєте, хто такий Лефевр? Старий лікаришка, ширший за себе на зріст, мазун, базікало, хитрий норманець.
Отже, говорили про Антонеллі багато. Мама й тітка проковтнули гнів і зневагу й говорили про нього лише як про жертву моїх чарів — і пишались цим.
Так що голова в мене трохи гаряча і, на противагу ранковому настрою, я й далі переконана, що його немає в Римі... Ох! Ні, в будь-якому разі поведінка його завжди була млявою, якщо не сказати — боягузливою. Не кажу «боягузливою», аби не подумали, ніби я говорю під впливом якогось гніву, — ні, з холодною кров'ю.
Я й сама боягузка, бо ось я сиджу сама у себе й відкидаюсь у кріслі, заплющуючи очі, аби мріяти про речі дуже чарівні, та зовсім не цнотливі. І саме стосовно тієї людини, яка так жорстоко мене принизила.
Послухайте, я собі нічого не докоряю: якби я була зовсім пуританкою, він однаково вчинив би так, як вчинив, — і я мала б усі неприємності цієї справи без жодної приємної хвилини, яку можна згадати.

Примітки

mes mères — «мої матері»: звичний вислів Марі для матері й тітки Діни Бабаніної, які разом опікувалися її вихованням.
bourre de soie — груба шовкова вата, або очісковий шовк: тканина грубої фактури.
Orlando«Несамовитий Роланд» (Orlando Furioso, 1532) Лудовіко Аріосто, велика епічна поема італійського Відродження. Марі читає її в італійському оригіналі.
Лат.: Vaticinio — «віщування, пророцтво» (від лат. vaticinium); Марі виводить звідси назву «Ватикан».
barbouilleur — букв. «мазій»: той, хто погано малює; натяк, що він не лише лікар, а й художник-аматор. Знайомий ще з першої зими в Ніцці. Має одну з кращих садиб у кварталі Лімпіа, за портом.