Сьогодні відбувається та славнозвісна поїздка до Сорренто, проти якої я кілька разів виступала.
Я хвалю його не за це кохання, а щоб віддати належне правді. Я перекинулася з ним кількома ранковими фразами, коли з'явився Біжу. Мені кортіло знову...
Він сказав мені вчора, що написав мені і що лист на пошті; я пошлю по нього — ось він. [Лист у рукописі відсутній]
Я прокинулася як навіжена.
Потім він повернувся з Пратером і:
Це наш Великдень. Ми були на богослужінні, яке потворно правив грецький священник у канцелярії Консульства.
Я вдалася до десятка дрібних підлостей, щоб близько четвертої спровадити цих дам на прогулянку самих, а вони мали дурість піднятися нагору саме тоді,...
— Ну, як ви почуваєтеся, панно? — питає Розалі, спершись на ліжко, як і раніше.
Нам трапляється Дзуніка й супроводить нас. Я бліда, а коли велика картина нагадує мені Пікколелліс, я починаю нервувати. Я була смішна, влаштувавши...
Мені так сумно, що Розалі приходить розповідати всякі дурниці, аби мене розвеселити, і старання цієї доброї дівчини засмучують мене ще більше. Я можу...
Лардерель приїхав о п'ятій вечора. Він і Меліссано вже бачилися з мамою — не пам'ятаю вже де, — і проговорили цілу годину.
Про що, по-вашому, мені говорити, про що мені думати!
Перегони відбуваються у двоколісних візках, і оскільки щохвилини боїшся, що кінь зірветься в галоп, це дуже цікаво.
Я весела, але це нерви.
Він вийшов, обмінявшись гримасами з Розалі, яка тієї ж миті приходить мені про це сказати:
Ніколи цей чоловік не бачив мене з моїм природним обличчям! Він приятелює з мамою, жартівливо залицяється до Діни й зі мною майже нечемний.
Ось головна частина тітчиного листа — не можу встояти перед бажанням її перекласти:
Приходили Гамонтови, посиділи годину. Я майже не розмовляю і розсіяна — воно й зрозуміло. Він кілька разів приходив і знову виходив із якимись людьми...
— А тепер, — каже вона, — ви обоє в сварці. І винні в цьому ви. Звісно, ви йому наговорили всякого... а пан граф спалахнув, і ви обоє посварилися.
==Така шляхетна й така чиста здається моя пані, коли вона вітає когось, що кожен язик, тремтячи, німіє, а очі не сміють на неї глянути. Вона йде,...
Нап'явши на себе білий халат із каптуром, я вийшла на балкон; не пробула там і п'яти хвилин, як мусила хапливо вернутися, бо Лардерель помітив мене,...
Я найжалюгідніша з жінок. Ніхто не може виміряти всю глибину мого приниження! Мерзенне приниження; я вважала себе такою далекою від цих жахіть, такою...
Маркуар прийшов попрощатися. Потім Дзуніка й Порчінарі, і Фаббрікаторе, і консул, а ввечері Меліто й Караччоло.